Додано
06.04.25 22:22:55
Давайте трохи поспілкуємось
Нещодавно я сидів, вдивляючись в абзац, над яким працював, і раптом у голові спалахнули кілька думок. Вони були настільки несподіваними, що я мимоволі почав відповідати на них. І стало цікаво як буває у іншиї:
1. Якби ви могли зустрітися з одним вигаданим персонажем, хто це був би?
2. Що для вас важливіше: сюжет чи персонажі?
3. Чи була у вас сцена, яка “написала себе сама”?
4. Як часто вам доводиться вводити нового персонажа, не запланованого з самого початку, щоб надати сюжету поштовху чи вивести його з глухого кута?
5. Чи доводилося вам стикатися з дилемою — вбити персонажа чи залишити його живим, аби зламати або змінити головного героя?
Напрієнко Андрій
90
відслідковують
Інші блоги
Сьогодні в аудиторії буде момент, який важко буде назвати “навчальним процесом”. 23- річний студент прийде напружений, ніби світ от-от вибухне. Після зустрічі з його батьком. Викладачка погляне — і вирішить “розслабити
Вітаю! Через півгодини буде опублікований 51 розділ «Шифра планети», який знову занурить вас у таємниці. У секретному архіві Ватикану в 2004 році вони відкрили те, що відбувається зараз і буде відбуватися в м
Приготуйтеся до занурення в новий, неймовірно напружений розділ! Перше Світло Ауріса згасає, поступаючись місцем кривавому сяйву Реона, і разом з ним над Тал'Варіном нависає нова, моторошна небезпека. Кай та його супутники
Вітаю! А що скажете ви? На тлі останніх подій це питання здалось мені вельми актуальним. Спочатку я хотіла відповісти, що ніколи не буду в своїх книгах писати про насилля над дітьми. Та потім згадала, чому заблокували мою
Мої вітання!!! Запрошую до оновлення історії Каміли та Максима. ✨✨✨ Виходжу в коридор і завмираю. Моя дружина стоїть біля вікна у коридорі і щось комусь пише у телефоні. Відчуваю, як в тілі стає гаряче, розумію в мені
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. Хохохо) Цікаве питання. Напевне, з Лілу — у мене є подруга, яка подібно ставиться до життя, тож мені не звикати)))
2. І те, і те, але сюжет народжується від персонажів. Маю на увазі, що це наче взаємопов’язані речі. Не врахувати щось одне — і друге не працюватиме.
3. Так, частенько буває, але потім я скрупульозно над нею сиджу, вичищаю зайве і дописую деталі.
4. Такого не було. Було лише таке, що я думала про книгу, думала: а чому той персонаж такий, а той такий? А з ким він дружить, а чому?.. І виходило, що в ході роздумів додалися ще персонажі та сюжет.
5. Я загалом не люблю трагічних історій. У плані, що ти прожив усю книгу з персонажем — а він в кінці помер... Це жах. Якщо вже від початку персонаж сирота, чи батьки померли, чи хтось із рідних — це для мене ще прийнятно. Але не коли це головний герой або хтось дуже близький. У мене палець не повернеться такого написати. (До речі, колись я писала книгу, де були паралельні реальності, і так... Там одна з головних персонажів померла, але в іншій реальності вона була жива, тому це трохи мене заспокоїло...)
ЧайДивака, Це так, це банальний приклад коли людину отримає владу.
1. Їх занадто багато) до кожного було б щонайменше кілька питань.
2. Мабуть персонажі. якось так виходить що саме вони та їх характер мають дуже вагомий вплив на сюжет
3. Мабуть усі сцени. Це зазвичай схоже на помутніння. От в голові виникла ідея і руки живуть своїм життям)
4. Було.
5. Ще поки що ні. Я мабуть занадто сильно люблю усіх своїх персонажів)
Все що я пишу -пишеться в моменті . Немає чіткого плану . Мої персонажі живуть своє власне життя )))
Вікторія Ляховець, Ахахахахах, цікавий підхід :) Я б боявся заплутатись :)
який несподіваний інсайт. він навідує досить велику частину новачків і уже давно став загальним місцем, бо слово в слово повторюється і в блогах, і в інтерв'ю з авторами )))
Рома Аріведерчі, То так, зловили мене — інсайт і справді "загальне місце", а я якраз той самий новачок, якому він щойно навідався ?
Я намагаюся розібратися, як тут усе працює, як живе спільнота, хто з чим стикається.
Бо, для когось це вже "в сто перше", а для когось — оте саме "ого!"
Хм, цікаві запитання. Задумалась над першим питанням, бо герої моїх книг не вигадані персонажі, а відомі історичні постаті))) І все ж спробую:
1. Хотіла б зустрітися з Іваном Сірком, відомим козацьким характерником.
2. Важливий і сюжет і персонажі, так як це симбіоз і без одного неможливо створити іншого.
3. Та купа таких сцен))) Плану немає, пишу що прийде в моменті, і через це герої живуть своє життя, а я іноді в шоці. Повна літературна анархія, бо я й сама часом не знаю як то все закінчиться)))
4. Майже не було такої потреби.
5. Так, хотіла вбити одного з головних персонажів - кохану головного героя, але мій бета-рідер сказав, що то вже жостко навіть для мене))) Але ключових персонажів постійно убиваю як Джордж Мартін )))
Ріна Март, Знаю :) Але завуалював :)
Вітаю ❤️
1) Я б зустрілась з Адамом, гг моєї книги.
2) Для мене важливий і сюжет і персонажі.
3)Ні, завжди пишу все по плану, всі сцени заплановані і продумані.
4)Всі персонажі з самого початку заплановані і навіть ті, хто має померти.
5) Ні, я категорична в цьому, якщо вбити, або зламати ніколи не вагаюсь " нада так нада"
Світлана Романюк, Я навіть не знаю як реагувати :) Чи то я напрягся, чи то мені цікаво стало ))
1) хотіла б зустрітися з Темпсі гг з " Коли зупиниться час". Але боюся , що він би мені тоді багато чого сказав такого))).
2) важливе все.
3-4 обєднаю бо ніколи не пишу за чітким планом. Інколи герої , що хотять те і роблять
5) вбити так вбити.
Олесь Король, Та я вагався довго, прям реально довго, а потім такий...
Ну короч, сорян мала... час помирати :)
1. Серед моїх персонажів ні з ким (вони мене закатують), а серед світових варіантів так багато, що важко визначити. Нехай буде Чеширський кіт)
2. Для мене вони мають рівноцінне значення
3. Навряд чи, принаймні зараз не пригадую.
4. Цим методом взагалі не користуюся. Якщо є провисання в сюжеті, ганяю мітлами вже існуючих персонажів
5. Вбити чи залишити — так, часто. У цьому випадку зазвичай Ґолум у моїй голові шепоче "Вбий його! Так буде цікавіше", а бета-рідер каже: "Ти шо? Ну от нашо його чіпати? Нехай ходить собі скраєчку, відчепися від персонажа!" А щодо зламати питання не стоїть — вигадала, як зламати, значить зламаю
Поліна Ташань, 1 - Вони мене закатують - сильно :)
4 - Уявив це буквально :)
5 - ДА ДА ДА, про Голома це сильно :)
1. Ніхто
2. Сюжет
3. Ні. Якщо я почала писати — отже, вже все якось прораховано в голові. В мене лише 2 рази було, коли я на чомусь застрягла. Зазвичай все знаю
4. Відповідь є у попередній відповіді
5. Залежить від фіналу, якого є хочу досягти. Але страждати вони будуть в будь-якому випадку
Ірина Скрипник, АХАХАХАХАХААХ
Привіт, відповім лише не декілька питань
3.Так, іноді сцена просто виникає без моєї участі. Я починаю писати і раптом розумію, що все склалося само собою — герої говорять, а емоції виходять природно. Це найкраще відчуття для письменника.
4Досить часто. Іноді новий персонаж з'являється, коли сюжет потребує свіжого повороту, і часто саме він рятує історію.
5 Так, це важке рішення, але іноді смерть персонажа необхідна для розвитку головного героя.
Уляна Віор, На декілька, але на більшість :)
5 - В мене тиждень назад так було, сидів і думав хочу я смерті персонажа чи ні, бо до цього хотів його розкрити, але щось пішло не так :)
1. Мабуть, це був би Генріх-Джеймс Волтерс з мого наступного твору. А взагалі... ні з ким, бо думаю, що мої персонажі б мене вбили за долі, які я їм дав.
2. Двоє. Персонажі створюють сюжет, або сюжет створює персонажа.
3. Взагалі... ні. Усе написане - заздалегідь сплановане.
4. Дуже і дуже рідко, але як правило, ці персонажі - третьорядні, і більше не відіграватимуть ролі.
5. Так, але як правило, я ламав персонажів, щоб це виглядало більш трагічним. Або робив вид, що персонаж мав померти, але він залишився живим і вимушений мучитись довго, щоб травмувати читача (бугагагага)
Феодот, Чи покалічити героя xD
Привіт
1. Зустрілась би з деякими персонажами, інших би уникала, бо вони б мали мені що сказати )))
2. Ото завернули, одне без іншого не розкривається.
3. Часто
4. Дуже часто, це моя творчість, моє хобі і моє задоволення, тож як кажуть "МОЖУ СОБІ ДОЗВОЛИТИ" і за це дякую цьому чудовому виду заняття.
5. Так, коли помирала "Рея" - я плакала, адже вона трохи зарано померла і не встигли герої бути разом, хоча вона мала померти ще у задумі, але якось дуже полюбилася... Інші герої, які вмирали були лиходіями, тож не було шкода....
Любава Олійник, Хочу витворяю - це сильно :)
1. На жаль, на думку зараз ніхто не приходить.
2. Продуманий сюжет.
3. Поки не було таких сцен.
4. Є моменти, на яких я застрягаю, але через деякий час і після того, як провітрю голову цей застій проходить. Тому все іде як задумано)
5. В мене скоріше персонажі поступово проходять метаморфозу, змінюються, ростуть над собою, приймають свої сторони. Без страждань і перешкод звісно нікуди)
Наталі Фейт, 4 - Було декілька разів коли залип прям на довго :)
1. Я б настояла зустрітись з усіма:)
2. Персонаж. (Сюжет може бути цікавим, а персонаж не розкритим, а я це не люблю)
3. Так, але на осноний сюжет це няк неповпливало.
4. Рідко, але трапляється.
5. Ні. Я їх так всіх люблю (добрі персонажі), що вбивати поки точно не планую)
Астрід Слей, І медаль за милосердя отримує Астрід :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати