Моя улюблена сцена з книги — і чому

Не поцілунок. Не та ніч. Не зізнання.

Ліфт.

Офіс спустів. Вона йде — не озирається, бо якщо озирнеться, то все.

Двері починають зачинятися. І тут хтось зупиняє їх долонею...

Сімнадцять поверхів вниз. Двоє, між якими п'ять років мовчання, одна таємниця, яку знає лише вона.

П'ять. Чотири. Три.

Двері відчиняються. Вони знову йдуть у різні боки.

Ця книга про жінку, яка п'ять років готувала помсту. Змінила ім'я, зовнішність, усе своє життя — заради одного моменту.

Але вже в сьомому розділі вона зрозуміє одну страшну річ...

Вона прийшла зламати його. А ламається — сама.

В першому розділі я залишила одну фразу. Маленьку, яку більшість пропускає.

Кому дала прочитати — не зімкнули очей від ....

Дізнаєтеся самі?

Клікайте і тут буде книга