Додано
06.04.26 20:30:29
Моя улюблена сцена з книги — і чому
Не поцілунок. Не та ніч. Не зізнання.
Ліфт.
Офіс спустів. Вона йде — не озирається, бо якщо озирнеться, то все.
Двері починають зачинятися. І тут хтось зупиняє їх долонею...
Сімнадцять поверхів вниз. Двоє, між якими п'ять років мовчання, одна таємниця, яку знає лише вона.
П'ять. Чотири. Три.
Двері відчиняються. Вони знову йдуть у різні боки.
Ця книга про жінку, яка п'ять років готувала помсту. Змінила ім'я, зовнішність, усе своє життя — заради одного моменту.
Але вже в сьомому розділі вона зрозуміє одну страшну річ...
Вона прийшла зламати його. А ламається — сама.
В першому розділі я залишила одну фразу. Маленьку, яку більшість пропускає.
Кому дала прочитати — не зімкнули очей від ....
Дізнаєтеся самі?
Ліна Морель
421
відслідковують
Інші блоги
«— Тоді скажи мені це, дивлячись прямо в очі, Марино! — раптом вибухнув він, і його зазвичай спокійний, оксамитовий голос зірвався на хрипкий, владний крик... Коли пишеш героїв із сильними характерами, кожен їхній
У рамках Безстрокового марафону від авторки Тетяни Гищак Рецензія на книгу Наталії Арден, "Альтаріон: Два сонця" Існує стара дилема: що важливіше для твору — сильний початок чи сильний фінал? В ідеалі,
Завтрашня глава книжки «Попіл спалених мостів» буде дуже емоційною та полікує ваші сердечка! А поки можна подивитися на наш традиційний комікс-спойлер! А ще я нарешті зібрала докупи усі свої соцмережі, тож підписуйтеся
Діліться, якою була перша сцена, з якої почалася ваша книга? Не перше речення - а саме історія =)) У мене «Сваха під прикриттям» почалася 20 років тому не зі свахи й навіть не з основних подій сюжету. Перша сцена
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Віккі Грант, ✨️❤️✨️
♥️♥️♥️
Ромул Шерідан, ❤️❤️❤️
❤❤❤
Марія Залевська, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати