Вітаю, друзі!

Два нові розділи уже на сайті, тож принесла вам багацько візуалів!

За традицією: статичні колажі подаю нижче, анімовані уже у моїх reels

– Що скажеш? – виглядаючи чоловіка, що вже втретє не міг завести газонокосарку на своєму дворі, спитала Вів.

– Ну, не знаю…– навівши бінокль у той бік, відповів Тай. – Двічі за тиждень отримати звання ідіота, якось тупо. 

– Може він просто не знає, як влаштована та газонокосарка?

– Знаєш, чистити басейн і тричі в нього гепнутись – теж треба вміти.

– Вочевидь той бідолаха взагалі не знає, як доглядати за власним двором.

– А як тобі ця?

Вів прослідкувала за його поглядом. Жінка, тримаючи стаканчик із кавою, опустилась, аби підняти м’яч, який їй штовхнув її пес. Звісно ж кава пролилася.

– О…прекрасно! Це прямо мій понеділок.

Тітка довго мовчала, розмірковуючи про почуте. А тоді, поглянувши на небогу, мовила:

– Хочеш пораду?

– Від тебе? Ніколи, та відчуваю, що ти все одно її мені даси.

Джаклін хитала головою.

Тай зітхнув, посунувшись до неї. Вівіка так часто казала це, що вірити у цю фразу ставало дедалі важче. Він поклав руку на її плече.

– Кажу ж: я в нормі.

– А я ні, – раптом відповів він. – Почуваюсь, неначе з похмілля.

Вів підняла на нього заплакані очі.

– Знаєш той момент, коли ти нічого не пригадуєш, а тобі показують фото і відео того, що ти чудив на п’яну голову, де блював, де падав, словом – повний набір. Тільки у моєму випадку ще гірше: я все це пам’ятаю. 

Вівіка пирхнула.

– Тож, я не в нормі. І з цим все гаразд, бо норма штука мінлива, згодна? Сьогодні краще – завтра гірше. Головне, щоб був хтось з ким це можна розділити.

Вів опустила очі.

– Я не обов’язково натякаю на себе, – знизав плечима він. – У тебе є Есті. І придурка Гарта списувати не можна.

– Він не придурок.

– Гаразд, так, я помилився. Але погодься, за його виступ у тому ресторані, ми мусили номінувати його на ідіота всього, бляха, тижня. Це я так…просто звертаю твою увагу.

Вівіка поглянула на Тая і реготнула. Він і сам всміхнувся.

Щойно Вівіка заснула, Тайлер наблизився, легко торкнувшись губами її чола і залишив кімнату. Спав він і сам погано. Не дарма Джаклін припинила зустрічі. Вочевидь, справи були погані. Тайлер уже усвідомив, що хай які дивні стосунки пов’язують її та Вів – стан жінки впливає і на неї. Але чому? Чому така як Вівіка, людина, що мала вкрай дивну мораль, раптом відчула сум щодо жінки, якій не було до неї діла? Тільки тому, що вони мають родинний зв’язок?

Він не розумів, що відчуває Вів і чому. Та всі його запитання були позбавлені сенсу. Вона сумує, хвилюється, постійно проходить чергове випробування. Все, що мусить робити Тай – бути поруч. А не вкотре сумніватись у ній чи засуджувати. Він не має ставити тих запитань.

Спершу їхали мовчки, хвилювання, що вчора мучило Вів, поверталося, викликаючи гіркоту у роті.

– Дякую тобі, – тихо мовила вона.

– Пусте.

– Ні, це не…

Телефон дзенькнув. Вівіка зітхнула, поглянувши на екран. Брови ледь помітно сіпнулись. Дівчина прийняла виклик.

Тай окинув її поглядом, коли мовчання затягнулось. Згодом Вів, так нічого і не сказавши, завершила дзвінок і втупилась в одну точку. Хлопець стиснув щелепи. Одразу було зрозуміло що вона почула.

Тайлер мовчки потягнувся до її руки, злегка стиснувши. Вівіка заплющила очі, переплівши їх пальці.

– У її інструкціях ще було це, – сповістила хатня працівниця, злегка торкнувшись плеча.

– Що це? – спитала Вів, впершись поглядом у темно-синій конверт.

– Цей лист адресований Вам. Вона склала його на тому тижні, коли її стан почав погіршуватись.

Вівіка перехопила конверт, бажаючи розірвати його і спалити. Ніготь великого пальця дряпнув гладенький папір. Гнів змішувався із безсиллям і застилав їй очі гарячими сльозами. Та Вів не хотіла проливати їх, бо сердилась на тітку і не хотіла плакати через неї. Джаклін на це не заслужила. Вівіка видихнула, заплющивши очі. Тоді сіла у крісло, де, зазвичай спостерігала за невдоволеною тіткою і відкрила конверт, діставши звідти складений у два рази папірець.

І,звісно ж, кілька образів нашої модниці)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️