Чому саме постапокаліпсис? Чому саме такі події? І взагалі, як з’явилася моя історія «Пустота»?

Ох, це водночас і кумедна, і захоплива історія… а ще настільки нудна, що просто жесть!

Коли я почав писати цю книгу, про постапокаліпсис взагалі не думав. Ідея історії? Якщо чесно, все банально – це був просто сон. Так, банальний, бляха-муха, сон…

Мені наснився уривок, який поступово перетворився на повноцінний розділ. Потім я почав постійно набридати друзям своїми ідеями. А далі – створення персонажів. Я влаштовував своєрідний «конструктор героя»: вибір кольору очей, характеру, психотипу і всього іншого.

Потім була світобудова. Деякі речі вже існували в моїй уяві: Форт, квартира Максима, деякі локації. Багато з них з’явилися завдяки тому, що на той час я захоплювався страйкболом.

А далі – складнощі. Розділи писалися зовсім не хронологічно. Як саме? Спочатку фінал, потім початок, потім шматок середини, потім частина між серединою і початком… А потім усе це треба було якось з’єднати докупи.

Але! Є одне ВЕЛИКЕ, таке просто гігантське але! Не закінчивши першу книгу, не довівши до кінця її скелет, я вже почав думати… над другою частиною? Та нііі, фіг там! Над третьою, четвертою і так далі!

А потім… після півтора року безперервного писання я вигорів. Повністю. Максимально.

Я видалив усе, що було. Так мені здавалося… Я знищив написане, порвав сторінки, стер файли. Але думки — вони, як паразити, оселилися в моїй голові й не полишали мене.

Вночі. У душі. На перекурі. У будь-яку вільну хвилину я знову й знову думав про «Пустоту»…