Зустріч через 7 років...

Привіт, любі Натхненники!!!

Чуттєва та просто гарна Книга “Поцілунок під дощем”.

Запрошую.

Уривок:

“— Лео?! Ти тут… як? — вона вся тремтить, і від одежі, яка прилипла до її тіла і від емоцій, якими нас накрило, а я хочу лише одного - знову торкнутись її, але на цей раз стримую себе.

   — Так, тут, — знизаю плечима. — І ти тут. Але ж…

   — Не маю бути. Знаю. — Вона обіймає себе руками і кліпає крізь зливу. — Але, і ти тут не повинен бути… Я це перевіряла. Батьки сказали, що ви в Італії… я б…

   Я видихнув і договорив за неї:

   — Ти б сюди не приїхала. Знаю. 

   — Саме так.

   Ми знову дивимося одне на одного пильно… настільки пильно, як це дозволяє робити стіна із дощу. Але, головне я бачу її,чую її… і щойно цілував її. 

   — Давай зайдемо в дім. Ок?!

   Джой хитає головою, і розвертаючись, повертається в дім. Я йду за нею, зачиняю двері на веранді і нас дійсно захоплює тиша. Обертаюсь, і коли вмикаю світло, ми знову дивимося у вічі одне одному. Ми не робили цього довгих сім років. Її бурштиново-медові очі розглядають мене, і я бачу той самий вогонь, моя Джой. Бунтарка. Мені закортіло усміхнутись і вочевидь я це зробив, бо отримав у відповідь насуплену брову та хмикання.

   — Чого це ти дивишся?!

   — Бачу характер у тебе не змінився. І я дуже радий цьому.”

Тим читачам, хто бажає трохи естетики 18+, новин про новинку, візуалу та уривків, все - тут 

СТОРІНКА БУКНЕТ  ⚡ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ ⚡ ТікТок

Мирного неба!!! Героям Слава!!!