Шалені книги.

Привіт, мої любі Натхненники!!!

Знижки на 2 чуттєві та емоційні книги.

"Весільний ранок у Вегасі" (Айві та Блейк) 20%

“— Твої батьки… Що вони сказали? — Я вже знав відповідь, - вони її вигнали.
  — Сказали, щоб я брала валізу і йшла до чоловіка. — Айві закусила губу.
  — Тобто, якщо б вони тебе не вигнали, ти б сюди не прийшла? — Мені стало боляче та неприємно лише від однієї думки, що я просто запасний варіант.
  Айві широко розкрила очі. Образа на її обличчі все мені розповіла, але реакція вже була запущена. Айві пройшла повз мене і схопила рукою за ручку валізи.
  — Вибач, що я прийшла. Не варто було. Коли я сюди їхала, я думала про те, що між нами було у Вегасі, і аж ніяк тебе не вважала запасним варіантом. Я б не прийшла у твій дім, якщо б знала, що почую таке. — В очах Айві забриніли сльози, а носик мило почервонів. Я напартачив. Конкретно напартачив. — Я спочатку пішла до Анабель і хотіла пожити в неї, доки щось не знайду, але потім побачила твій лист… і вирішила, що варто подумати про свої бажання. — Айві закліпала, і потерши носика, щоб не заплакати, додала. — Вибач. — Я потягнувся до неї, але вона не дозволила себе торкнутись.
  Трясця! Ось це лажа!
  — Айві, це ти мене пробач… Я ідіот. — Я перегородив їй шлях, коли вона дісталась до дверей.
  — Знаєш, я поспішила… Я не знаю, що я собі думала… — З її прекрасних очей закапали сльози.
  «Чудово!», я її образив. «Гарний» початок.
  — Ні, ні. — Я узяв її за плечі, і подивившись у темні очі, промовив. — Я просто хочу, щоб я був причиною того, що ти тут. Я думав про тебе увесь вечір та ранок… Та я напився вчора, бо ти не відповіла на моє повідомлення… Коротше, я щасливий що ти тут. І я щасливий, що це через мене.
  — Так і є.
  Айві кусала губу, доки по її прекрасному обличчю бігли сльози. Я обхопив її щічки долонями і витер великими пальцями солоні струмочки. Нахилившись, я ніжно поцілував солодкі губи за якими я скучив… Неймовірно скучив.”

“Шалена ніч у Нью-Йорку” (Анабель та Майк) 20%

“— Тобто, вони тебе звільнили - бо вкрали твої ідеї?! — Я був злий як чіп. Я хотів піти до її екс-боса і розтрощити все довкола, і якщо це чоловік - розбити носяку. 

   — Ага. Я підняла кіпіш і результат - звільнення. 

   Я повертаю її обличчя пальцями за підборіддя, і дивлячись їй в очі, щиро кажу.

   — Мені дуже шкода Анабель. Дуже. Це несправедливо і підло. Якщо я можу щось зробити… тільки скажи. Хочеш я найму хорошого адвоката… у мене є…

   Вона затуляє мої губи своїми і тихо говорить.

   — Ні. Хай вдавляться тим, що вкрали. Все одно нічого не доведемо, а я не хочу псувати дні тим, щоб ходити по судах. — Вона знову мене ніжно цілує, а я її дужче обіймаю. — Дякую, що хочеш допомогти. Дякую за твої слова… це для мене важливо. Ти навіть не уявляєш наскільки важливо. — Анабель торкається мого обличчя і я цілую її відкриту долоню. Вона чуттєво усміхається і я цілую її повіки, носик… губи. Анабель сміється тихо та ніжно.

   — Поїхали зі мною до Нью-Йорка?! — Слова самі злітають з губ і я дуже хочу почути її - “так!”.

   Вона дивиться на мене і я все розумію. Анабель не хоче перетнути межу остаточно.

   — А що я буду там робити?

   Ого! Мене дивує, що вона запитує таке, а потім я дивуюсь, що вона не відмовила в врешті-решт мені треба щось сказати та відійти від шоку. У мене є шанс. 

   — Відпочинеш. Побудеш зі мною. За тиждень у нас буде банкет. Бос любить влаштовувати кожного року величезну вечірку для своїх підлеглих та друзів по бізнесу… і я б дуже хотів, щоб ти пішла зі мною. А ще…

   — Майку… я… 

   Я відчув, як вона знову бореться з собою і тому продовжив.

   — Анабель, це ще один прекрасний вікенд, який ми можемо провести разом.”

Мирного вечора!

Героям Слава!!!