В розділі є трохи професійного кінологічного сленгу, питайте, як щось не ясно. Автор з усіх сил намагається не обтяжувати розповідь непотрібними деталями, але ж це для Інни зовсім не дрібниці, а її життя. 

Якщо життя й розсудок дорогі вам, ніколи не проганяйте старе кохання новим. 

А я?

А мені, мабуть, вони не дорогі – ні життя, ні розсудок.

В голові гуде орган. Це реквієм?

Кіно йде далі, задом наперед і зупиняється за пів години до того, як я вперше побачила світло в кінці тунелю.

Так що? 

Хтось закохався у зрадника. Готового зрадити вагітну дружину.  А недавно ж мене саму зрадили і я сиджу в депресняку всіма зневажена. 

Що робити, як в житті тримає лише непрохане й заборонене кохання? Без нього жити нема сил. А доведеться його викинути. 

Що тоді залишиться, що триматиме в житті?

Розділ вийшов не маленький, але навпіл його розривати не хочу. Вам цікаво, чому не треба сподіватись на принців? І що саме втримало Інну від того, щоб зрадити свою мрію і стати зручною для всіх?

І все одно - вона може що завгодно говорити собі, але не вірить навіть в те, що здається очевидним - ніби Ян зрадник і допомагає Ігорю, іншому зраднику, бо прийшов з фальшивим родоводом.

А раз не вірить, то відчуває те, що не можна побачити або вирахувати. 

Завтра побачимо, що у них вийшло.

А від мене знову й завжди - щира подяка всім, хто додав книгу до бібліотеки й коментує розділи ❤️