Наступне оновлення вже сьогодні о 20.00

З любов'ю до своїх найкращих читачів ваша автор Тіна ВОЛФ)

УРИВОК із 36 розділу (Не) ідеальна помічниця для боса

Зачинивши двері квартири, я сперлася на них спиною й зітхнула. У повітрі ще витав ледь вловимий аромат Назарового парфуму, чи, можливо, мені просто здавалося. Я кинула сумочку на комод, стягнула чобітки й ледве не застогнала від полегшення. Але замість того, щоб одразу йти спати, попрямувала у ванну – сподіваючись, що гарячий душ змиє не лише втому, а й думки, що не давали спокою. 

Вода струменіла плечима, розслабляючи, але всередині було неспокійно. Я заплющила очі й тут же згадала Назарові губи, його погляд, як він тримав мене за руку.  

— От тільки цього мені не вистачало, — пробурмотіла я, витираючись рушником. 

Коли, нарешті, забралася під ковдру, сподіваючись швидко заснути, стало тільки гірше. Лежала, дивлячись у стелю, прокручуючи в голові всі моменти вечора, його посмішку, те, як він дивився на мене, як сказав «добраніч» з тією хриплинкою в голосі… Я перевернулася на бік. Потім на інший. Натягнула ковдру по самі вуха. 

— Даша, спи! Завтра робота! — шепнула собі, заплющуючи очі. 

Але замість сну в моїй уяві знову з’явився Назар. Його руки, що обіймають мене, губи, що… 

Я рвучко розплющила очі й сіла на ліжку. 

— Ну, все! Це вже не смішно. 

Встала, випила склянку води, знову лягла й змусила себе не думати.   Зрештою, десь між «не думати про нього» і «абсолютно не уявляти, як він цілує мене знову», я таки заснула...