Еріка залишиться безкоштовною

Привіт, друзі)

Я хочу подякувати всім тим, хто слідкує за пригодами Еріки, як-то кажуть, нас мало, але ми в тельняшках:))

Сьогодні був опублікований 20 розділ, й книга мала піти в передплату, але... Є головне "АЛЕ": на книзі немає необхідних 50 читачів, тому, книга буде безкоштовною. 

До завершення точно, а далі я ще не вирішила.

Тому, читайте та насолоджуйтеся пригодами між галактиками:) 

 

Уривок:

— Спробуй хоч сік, — він вказав рукою на склянку, що стояла на столі. Але як тільки моя рука потягнулася до неї, я відчула сильне печіння в області грудей — мій медальйон нагрівся, згадалися слова мами про здатність цього артефакту захистити від небезпеки, але все ж таки взяла до рук склянку та зробила вигляд, що роблю ковток через тоненьку трубочку…
— Ну як? — тут же втупилися в мене хитрі очі цього навіженого Колобка. Під цим колючим поглядом я відчувала себе ніяково, неначе у мою свідомість намагалися проникнути, вилиці раптом стиснуло від сильного болю, в голові запаморочилося…
— Гидота, — скривившись, я різко хилитнула головою, намагаючись вивільнитися від чужого впливу та нахилившись над столом, плеснула вміст цього бокала прямо в обличчя Колобка, що сидів навпроти із злорадною усмішкою…
— Невдячна! — рявкнув Августин, відпльовуючись та протираючи обличчя серветкою, а потім скотився зі свого крісла та підійшов до мене, я теж скочила зі свого місця, шукаючи очима шлях до відступу, раптом зрозумівши масштаби лиха.  
Цей Колобок ледь діставав мені до талії, він задрав голову, а своїм товстим пальцем ткнув мені в живіт: — Ще ніхто не смів так поводитися! Це неповага до мене! Ніхто не може сперечатися зі мною! — його голос зірвався на писк. — Ніхто не відмовлявся від їжі чи напоїв, які я пропоную! Ніхто не смів чинити спротив моєму ментальному втручанню! — він пропалював мене колючим поглядом, аж раптом його рука потягнулася до мене, але інстинкти спрацювали швидше: я виставила вперед обидві руки, сформувавши силовий потік спротиву — потрібне закляття миттю спливло в голові й зірвалося з кінчиків моїх пальців за мить врізавшись в груди Колобка. 

 

Підписуйтеся на мої сторінки, щоб не пропускати новинки та бути в курсі всіх новин))
ТелеграмФейсбукІнстаграмПінтерест
YouTube, TikTokThreadsБукнет

 

Мирного вечора,

з теплом Анітка Санніфео

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Аліна Скінтей
17.03.2025, 21:52:40

Головне не опускати руки! Творити і ще раз творити!

Анітка Санніфео
17.03.2025, 22:23:28

Аліна Скінтей, Дякую за підтримку ❤️
Стараюся не опускати:) і продовжую писати;))

avatar
Ольга Діденко
17.03.2025, 21:48:26

Книга цікава! Творіть, а читачі з'являться.

Анітка Санніфео
17.03.2025, 22:22:44

Ольга Діденко, Дуже дякую за підтримку ❤️

Звісно, трохи засмучує, що книга не стала популярною, але у мене є пару десятків тих, хто чекає на продовження пригод, а це вже щось та й означає!)

Рухаємося далі, а у Еріки попереду найцікавіше!)

avatar
Олеся Глазунова
17.03.2025, 21:37:51

Бажаю, щоб читацька родина зростала !

Анітка Санніфео
17.03.2025, 21:40:43

Олеся Глазунова, Дякую, Олесю, за підтримку!

Інші блоги
Анонс на пристрасть
Продовженню бути! Вони мали зруйнувати одне одного ще в першій частині. Але щось пішло не так. Арія більше не тікає. Після крові, Реммо й пекла, через яке їй довелося пройти, вона повернулася туди, звідки колись так відчайдушно
Коли ситуації повторюються
Чи бувало у вас, що та сама ситуація повторювалась через декілька років? Можливо, стосувалася вона не безпосередньо вас, а рідних, друзів чи знайомих? Коли ти повертаєшся в минуле і розумієш: «так, я пережив це». І наче
Про «зимову зустріч»
Колись, в далекому 2023 році, я вже ділилася цією історією тут, на Букнеті. Проте мені не вистачило сміливості залишити її. Мені постійно здається, що все що я пишу безглузде і нецікаве. Тож, щоразу видаляю навіть те,
✨я три роки на Букнет✨
Вітаю, любі друзі. Сьогодні таки вирішила створити цей запис на своє триріччя на цій платформі. Хоч моя поява тут спершу була в якості читача, та все ж на той час в мене вже була готова моя перша робота і мій експериментальний
Роздуми письменниці
Мені здається, у кожного читача є та сама книга… Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти.. Та, де герої стали майже рідними. Де якийсь момент розбив серце. Або навпаки — зібрав тебе по шматочках. Розкажіть,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше