Глава 7: «магія крові». Артефакт Вогню

Зпрошую Вас поринути в фентезійну анмосферу роману "Артефакт Вогню: Прокляття книги"

Читати тут!

Щось співало.

"Танцюй, юна леді, танцюй до схочу,
Я – вогонь у тобі, я вирватись хочу.
Книгу знайди, ту, що істину криє,
Там, де таємниця без часу живе..."

Ніжні, зачаровуючі голоси огортали її, шепотіли, вели за собою.

Елісанна відчувала, як її тіло стає невагомим. Все навколо закружляло у вихорі сяйливих вогників, магічні блискавки розривали темряву. Тепло, таке приємне й заспокійливе, огортало її, вливалося в кожну клітинку, пробуджуючи незвідану ейфорію.

"...Полум'ям сильним усе виправляй,
Страху не бійся – вперед вирушай!
Ключик захований в серці твоїм,
Доля чекає у мороці злим..."

Гаряча хвиля пробігла шкірою, щось могутнє пульсувало всередині, рвалося назовні. Пісня все ще звучала, змушуючи її серце битися швидше, викликаючи у грудях невимовний захват. Це було блаженство, у якому хотілося залишитися назавжди.

"...Наздожени ти нещастя своє,
Щоб не втекло у пітьму золоте.
Захисти те, що ховається вдома,
Серед тисяч книжок, де тінь невідома..."

Це був сон... Чи це був сон?