"ДИКИЙ КОРОЛЬ"

Розділ 58. Сьогодні о 20.00

"Грег раптово загорівся бажанням перевірити гарнізони на Північних кордонах. Важко уявити, що він отримує задоволення від інспекції посеред зими. Припускаю, що король просто не витримав того бардаку, що влаштували мої малолітні підопічні в палаці. Зітхаю, якщо мені не вдасться закликати їх до ладу, усім п’ятьом пряма дорога до військової школи, а на Північних кордонах у якомусь далекому гарнізоні опинюся вже я. І сумніваюся, що на посаді начгара…

– Ердане! – кричу я, вриваючись у кімнату, де наслідний принц і його друзі влаштували черговий хаос. – Що це за безлад?!

Ердан, Ізир, Крістіан, Ятан і Фрай завмирають, спіймані на місці злочину. На підлозі розкидані подушки, на стінах – якісь дивні малюнки, а Фрай, побачивши мене, розтискає пазурі й падає з портьєри.

– Ми… ми просто гралися, – невпевнено каже Ердан, намагаючись заховати за спину щось, що дуже схоже на вкрадений зі столу короля пергамент.

– Гралися? – повторюю я, відчуваючи, як моє терпіння закінчується. – Ви влаштували тут справжній розгром!

– Але ж ми нічого поганого не робили! – заступається Крістіан, ховаючись за Ізира.

– Нічого поганого? – я вказую на розбиту вазу, яка, судячи з усього, була частиною їхньої «гри». – Це… Це був подарунок королю від Правителя Озерного Краю!

Ердан блідне, розуміючи, що цього разу вони зайшли занадто далеко.

– Ми… ми відремонтуємо її, – не дуже впевнено пропонує Ятан, здогадуючись уже, що це неможливо.

– Усе, досить, – кажу я, відчуваючи, як втома накриває мене. – Якщо ви не зможете поводитися так, як личить спадкоємному принцу і його друзям, усім вам пряма дорога до військової школи. Можете збирати речі. Я більше не можу прикривати ваші витівки перед королем!"