Обери книгу за уривком з оновлення
— Дуже хочу тебе, — його долоня полізла під мою кофтинку, а губи присосались до шиї. Певно, залишиться слід.
— Тоді ходімо до спальні, бо Вадим може зайти…
— Так, ходімо, — він кивнув і швидко скинув взуття і куртку, а потім потягнув мене до сходів на другий поверх.
— Чекай, я піду першою, — сказала я. — Нам вдвох буде незручно.
Він був п’яний, координація рухів порушена… Може, це мій шанс? Скажу потім, що сам оступився, експерти повірять, бо в його крові знайдуть алкоголь…
Він пішов за мною, ляснув мене по сідниці, що я аж підскочила. Злість вдарила в голову, я вже вся напружилася, готова озирнутися і з усієї сили його штовхнути зі сходів…
КНИГА ТУТ, КНИГА З ТОПУ БУКНЕТ!
— Тобі не здається, що негарно клеїти чужого хлопця?
— Ти про що? — Лія нерозуміюче дивилась на неї.
— Навіщо ви танцювали? Ти ж знаєш, що він мені подобається! — Христя не планувала нападати на кращу подругу, але слово не горобець, вилетіло, усі ті слова.
— Він просто запросив мене, це нічого не значить, — почала виправдовуватися Лія. Їй стало так соромно від того, що люди, які продовжували ходити навколо, могли почути слова Христі. Та мабуть, уже й почули, бо дехто зацікавлено поглядав у їхній бік, очікуючи якогось видовища “під зав’язку” свята.
— Хіба ти не мала відмовитись? — вона насупилась, а потім опустила очі і додала дуже тихо: — Здається, я закохалася в нього…
— Ти слідкувала за мною! А це заборонено законом! — істерично сказала Тамара.
— У тебе комплекс бога? Вважаєш, увесь світ навколо тебе вертиться? — дивуюсь я.
— Але чому ти тут, я не вірю, що це збіг. Якщо ти щось вчудиш… Катю, ти ж мене знаєш. Я від свого ніколи не відступлюсь. Тобі нічого не залишиться!
— Ти руйнуєш дитині життя! — не витримую я.
— Вона буде щаслива зі мною. Я, на відміну від її батька, буду за нею слідкувати. І більше вона не буде білою вороною!
— Ти її підставляла в школі і намовляла на неї перед вчителями! Ти з неї психовану хотіла зробити!
— Та що ти верзеш? Я? Вона з ким жила? Зі мною? Може, треба Сашу звинуватити? Не думаєш?
— Тепер подмухай ще, і напої мене з рук, — він кивнув на чашку.
— Оце і називається — твої забаганки? — хмикнула я.
— Ага, — він не став сперечатись.
Ну, пофіг. Напоїти з рук — це не щось образливе. А зате я завтра буду вільна!
Я подмухала на чай і піднесла чашку до його губ.
Він відпив чай. Я відчула аромат його одеколону, щось морське, що ховалось за слідами тих жіночих ароматів.
Потім він відпив ще. Наші обличчя були доволі близько, бо я нахилилась до нього, коли він сидів.
Він так і пив чай. Але доволі швидко. Коли лишилась половина, сказав:
— Дмухай ще, внизу ще гарячий.
Дурня, чай уже давно остиг. Але я не стала сперечатися. Піднесла чашку до губ і подмухала на неї, стримуючись, щоб не закотити очі. Потім знову простягнула йому.
Він знову пив. Тепер вже швидше. А коли допив, знову поглянув на мене і сказав...

І ще раз всі книги, але назвами:
в якому сьогодні лікарка Власта буде думати, чи скинути чоловіка—маніяка зі сходів у власному будинку...
в якій сьогодні подружка Лії вперше помітить, що хлопець, який їй подобається, заглядається на Лію... І буде уххх....
в якій сьогодні Катя побачить дещо підозріле, і їй будуть погрожувати...
в якій владний герой нарешті займеться примусом і змусить героїню... ПОЇТИ ЙОГО ЧАЄМ З РУЧОК...
Запрошую почитати ці книги вже зараз! Або додати до бібліотеки =) І почитати пізніше)
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати