Дуже старе оповідання, одне з перших. Ні, були в мене й більш ранні, гм-гм, опуси, але їх я точно нікому не показуватиму:))). Моя улюблена двозначність: герой просто збожеволів від несправедливості, яка його переслідує, чи він дійсно якесь чудовисько морське (не дарма його все життя так до моря тягнуло)? Попри бодігорорні глюки Максима, з усіма цими мацаками та чорнилом з очей, я б не сказав, що це жахастик. Для мене це оповідання радше гірке й сумне. Коли я його редагував, то добряче переписав і воно зазвучало по-іншому, з тугою за морем і безтурботним дитинством.
"...з кожною черговою несправедливістю, яку підкидало йому життя, Максим відчував, ніби всередині нього дійсно зростає щось темне, брудне. Нуртує, здіймається, готове хлинути з очей чорнилом восьминога."
Чорнило
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти"Герой просто збожеволів від несправедливості, яка його переслідує, чи він дійсно якесь чудовисько морське (не дарма його все життя так до моря тягнуло)? "
Не знаю чому, але віє вайбом Ловкрафтовських творів. Не надихався ним випадково?
Феодот, Я б не сказав, що надихався. Оповідання було написане на конкурс однієї письменницької спільноти і завданням було написати щось за картинкою, яка зображала чоловіка, що біжить вулицею, а за ним тягнуться восьминожі мацаки. Але Лавкрафта люблю. Колись давно багато його оповідань читав.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати