Друзі, я більше не можу тримати цю історію довго в собі! Відтепер нові глави будуть виходити щодня, щоб ви змогли ще глибше зануритися у світ, де темрява нашіптує спокусливі обіцянки, а кожен вибір може стати фатальним.

Попереду багато несподіваного, загадкового і… небезпечного. Ви готові?

 Уривок з сьогоднішнього розділу Не відчиняй

Еліор нахилився, скорочуючи відстань між ними, і Лія мимоволі затримала подих. Його холодні пальці легенько торкнулися її підборіддя, змушуючи підняти голову й подивитися прямо в його очі. Вона відчула, як гаряча хвиля сорому обпекла її щоки.

— Знаєш, Ліє… — його голос був теплим, але в ньому вчувалася грайлива жорстокість. — Ти така кумедна. Так боїшся мене, так намагаєшся чинити опір… і водночас твоя реакція — така… відверта.

Його пальці повільно ковзнули нижче, ледь торкаючись її шиї, змушуючи її тіло напружитися. Вона різко вдихнула, відчуваючи, як кожен нерв збурено реагує на його дотик.

Еліор посміхнувся, і ця посмішка була занадто впевненою, занадто спокійною.

— Не хвилюйся, — прошепотів він, нахиляючись ближче, його губи майже торкалися її вуха. — Я не буду тебе чіпати… поки що.

Але водночас його рука впевнено пройшлася уздовж її ключиці, потім вниз — кінчиками пальців він ледве торкнувся ніжної шкіри на схилі грудей. Його рух був повільним, провокаційним, майже лінивим, але водночас сповненим прихованої власності. Він не поспішав, насолоджуючись її реакцією — тим, як її груди здригнулися від рваного подиху, як її спина рефлекторно вигнулася назад, шукаючи відстані, якої тут не було.

Його пальці не зупинилися. Вони ковзнули далі, слідом за вигином її талії, обійняли її стегно, стиснувши його зухвало, володіючим жестом.

Лія здригнулася, її пальці судомно вчепилися в тканину сукні. Вона відчувала, як спекотно їй стало, як її тіло реагує на його близькість, зрадницьки видаючи її.

Еліор помітив. Звісно ж, помітив. Його усмішка розширилася, а сріблясті очі блищали задоволенням.

Він нахилився ще ближче, так, що його губи ковзнули вздовж її щоки, не торкаючись, але залишаючи по собі привид дотику.

— Ти тремтиш, — тихо зауважив він, майже розважливо. — Так цікаво, від страху це… чи від чогось іншого?

Лія не відповіла. Вона не могла."

Elior /Liya 

​​​​​Швидше почніть читати, щоб нічого не пропустити