Голодомор – біль, що не згасає

Чорніє земля від розпуки, колосся в'яне, а безкраї поля покриваються тінню трагедії. У ті страшні роки мільйони українців були приречені на голодну смерть, але навіть крізь сльози і біль до неба линуло моління.

Голодомор – це не лише історія, а й пам’ять, що живе у наших серцях. Сьогодні в поемі «Україна в символах» – катрен про той страшний час, коли морок огортав землю, а душі кричали в небеса. Запалімо свічку пам’яті разом.