Всім привіт))

В Тік-Ток гуляє тренд: "запроси на каву себе молодшу". А я вирішила його підхопити в стилі блогу:))

Я б, мабуть, запросила на чашечку чаю ту маленьку 10-річну дівчинку, яка потай у тоненькому зошиті записала свої перші вірші, спочатку соромилася показати їх, а потім наважилася то показала той зошит вчительці, і отримала п'ятірку за свої вірші, пізніші вже в більш товстих зошитах з'явилися якісь казки чи оповідання. Але здебільшого вона все ще соромилася комусь показувати ці твори.

Так от, я б сказала цій невпевненій в собі дівчині лише одне слово - ТВОРИ, та ніколи не втрачай віри в себе.

Мабуть, тепер, стільки років потому, я рада, що пишу, що ділюся цими історіями, що зароджуються всередині. Тоді, в далекому 1998 я навіть не підозрювала, що колись ці історії за лічені хвилини чи години зможуть прочитати десятки чи навіть сотні людей з різних куточків планети.

Фото архівних зошитів шукайте в моєму Телеграм. Замислилася, чи не відсканувати ці старі сторінки?

Це зовсім не смішно, але в одному з них я знайшла твір "Без світла". Тоді, на початку 2000-х відключення світла в Криму були щовечора.

А ще в мене жахливий почерк ))

Як добре, що зараз є клавіатура та Ворд:)) 

Окрім цих зошитів маю ще грамоту за конкурс "Проба пера", десь треба пошукати)) 

Отож, якщо порахувати всі ці роки, починаючи з 1998 року та до сьогодні вийде АЖ 27 років... 

Якось так)) Якщо хтось бажає розповісти свої історії та поділитися що б ви сказали собі молодшій  (молодшому) - велком!

Підписуйтеся на мої сторінки, щоб не пропускати новинки та бути в курсі всіх новин))
Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, Пінтерест, 
YouTube, TikTok, Threads, Букнет

Бережіть себе! Мирного неба!

З теплом, Анітка Санніфео