Гарного всім дня!

Друзі, ви неймовірні! Щиро дякую за вашу підтримку і любов до моїх книг! Ви навіть не уявляєте, як надихаєте мене. Завдяки вам “Мама на заміну” вже два дні в Бестселерах! Мені невимовно приємно, що вам так полюбилася ця історія. Для мене вона теж особлива.

Для тих, хто ще вирішує, коли купляти, нагадую, що зараз ціна на книгу нижча. Тож не варто чекати знижки, цілком можна купляти вже, слідкувати за улюбленими героями в режимі реального часу і ще й зекономити)))

Анотація:

Врятував дівчину з пожежі, а маленька донька вирішила, що це її мама. Як бути, якщо незнайомка і справді схожа на мою колишню і викликає в мені забагато почуттів?

— Ліно, це не мама, — чую приємний бас.

— Мама! — вперте. — Я бачу, що мама!

Вікінг зітхає.

— Ну ти її хоч не мни, бач вона і так постраждала…

— Її бандити тлимали! — впевнено. — А ти не лятував!

Точно бандити, тільки в погонах. Дівчинка звідки знає про це? Стогну і намагаюсь встати. Де я? І чи безпечно тут залишатися? Мене між іншим шукають.

Уривок:

— Відколи це ми з Свєтою пара? — лише й зміг сказати я.

— Хронологією вона зі мною не ділилася! Пам’ять прочисти! А може вона занадто серйозно сприймала твої підкати, якщо ти і з нею загравав, як зі мною, не знаю. Але будь певним, зі мною це номер не пройде! — повна праведного гніву, попереджала Рита. А я аж на ноги встав від емоцій, що хлинули. А тоді абсолютно спокійно промовив:

— Рито, ми з нею ніколи не були разом. І я ніколи з нею не фліртував. Не знаю, що вона навигадувала, але це лише, щоб посварити нас. Я знаю про її симпатію, але не відповідаю на неї взаємністю і з цим нічого не вдієш. Ну кому ти повіриш: мені, чи їй, яку бачила вдруге в житті?

— Це правда? — через хвилину роздумів тихо питає дівчина.

— Присягаюся тобі, — усміхнено відповідаю я.

— Ну мені взагалі байдуже до твого особистого життя. Всеодно розважатися зі мною не вийде, — ледь ховаючи усмішку, каже вона і вкладається в ліжко.

— Ще скажи, що це щойно була не сцена ревнощів, — від цієї думки мені так хороше на душі стає. Отже, щось вона таки до мене відчуває.

— Ревнощі? Що за дурниці? Звісно ні, — щебече. Брехунка мала. Моя.

— То можна тебе хоч поцілувати перед сном? — усміхаюся і навіть не хочу приховувати своєї радості.

— В щічку, — дозволяє бестія. 

— Як скажеш, — кажу я і ніжно цілую вуста. 

— Ей! — стримує сміх, але сяйво в очах не приховати.

— Ненароком, помилився, — кажу їй і розлягаюся на ліжку, притягаючи Риту в свої обійми.

Мама на заміну - книга тут

Мама на заміну - книга тут