Привіт! 

Щось я зовсім закинула блоги) 
Але ж спішу нагадати про свою новинку в процесі створення - "Еріка. У пошуках долі"

Фантастично-фентезійна історія, де мікс пригод між галактиками та планетами, а також магії, але найголовніше - це пошук себе та власного щастя.

Еріка зустріла свого коханого уві сні, але найголовніше - відшукати один одного у безмежному Всесвіті. 

Я дуже сподіваюся ви полюбите цих героїв та приєднаєтеся до їхніх пригод. 

В моєму Телегам майже щодня візуали та уривки до історії, а тут залишу вам спойлер із завтрашньої проди:

Ми так захопилися вивченням місцевої архітектури — величезних скляних будинків, які підсвічувалися яскравими синіми, зеленими, рожевими, фіалковими кольорами, що не помітили, коли прямо перед нами виникла група чорних птахів — дійсно схожих на філінів, тільки більших за розмірами, а ще серед чорного пір’ячка можна було помітити сині, причому різних відтінків. Але не встигла я намилуватися четвіркою Сумбраксів, як один з них вдарився мені в груди, я зойкнула, мало не втративши рівновагу, але втрималася на ногах та схопила нахабу за крило.
— Ай! — почула я скрик птаха, а за мить побачила що тримаю за руку хлопчика, років десяти. — Чого хапаєш, приблуда? Дивитися треба куди йдеш! — буркнув малий перевертень. Троє його друзів вже теж обернулися хлопцями та стояла неподалік. Їм вже щось втокмачував Даніель. 
— А ви на всіх гостей нападаєте групами? — не залишилася в боргу я. Ну, й нахаба! Ще й нас хоче звинуватити у нападі!
— Лише на таких прекрасних, як ви, — не втримався хлопець та розсміявся. — Відпустіть, га?
— А у вас тут є охоронці правопорядку? Я б воліла поскаржитися на вашу поведінку, — терпіти нахабство місцевих малих я не мала наміру.
Навколо нас вже встиг зібратися натовп перехожих, що спостерігали за дійством та перешіптувалися.
— Є, — засопів малий, — тільки, прошу, не треба їх викликати.
— Це ще чому?
— Бо він син очільника міста, — прокричав один з його друзів. — Я попереджав тебе, що це погана ідея, Сильвестре.
— Іди в чорну діру, Габріелю, — буркнув малий нахаба та знову спробував вивільнити свою руку.
— То ви за нами слідкували? — здогадалася я.
— Ні, ми спостерігали! Цікаво ж! — блимнув на мене малий.
— А на птахів навіщо обернулися?
— Так цікавіше, та й швидкість пересування вища. Але я погано контролюю свої крила, тому й влетів в тебе, принцесо Еріко. Вибач, — нарешті в очах цієї дитини промайнуло розкаяння.
— І хочеться тобі вірити, Сильвестре, — проговорила я, — але не можу. Покличмо тата?
 

Підписуйтеся на мої сторінки, щоб не пропускати новинки та бути в курсі всіх новин))
Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, Пінтерест, 
YouTube, TikTok, Threads, Букнет

Бережіть себе! Мирного неба!

З теплом, Анітка Санніфео