Це незвичайна романтична історія, яка не залишить нікого байдужим! 

"СИМФОНІЯ БРЕХНІ"виходить щодня о 20.00! 

Багатій Гліб нічого не очікував від знайомства з піаністкою, сестрою друга, Христею, і подумки вже прикидав, яку кралю запросити ввечері, щоб зробити на свій браслет першу переможну насічку березня. Але далі він почув гру скрипальки Лії, яка подобалась його другу. І їхні погляди зустрілись.

У Лії була таємниця, через яку вона не могла будувати стосунки. Але їй чомусь тягнуло до Гліба, і тоді вона знайшла вихід...

Якби Гліба чи Лію запитали, що змінило їхні життя, яка подія стала каталізатором всієї тієї симфонії брехні, що буде далі, кожен з них сказав би, що це був цей момент. Момент, коли його погляд зустрівся з її…

Уривок з книги:

Очікування результатів завжди було для Лії найважчим моментом конкурсу. Коли від тебе вже нічого не залежить, і ти просто нервуєш, міряючи кроками гримерку, і хочеш, щоб це швидше закінчилося. Вони з Христею вийшли в коридор, несучи букети квітів, які їм піднесли глядачі. І тут подруга смикнула Лію за руку:

— Диви, там мій брат зі своїм другом, я розповідала тобі про брата! Він красунчик, правда? — кивнула вона в сторону двох чоловіків, які якраз прямували до них.

Лія поглянула на них, і подумала, що  нічим вони не вирізняються від усіх тих шанувальників, які приходять на концерти та конкурси. Якби то був не брат Христі, вона б, певно, не погодилася на спілкування з ними, бо почувалася дуже втомленою. Щось із самого ранку їй було не дуже добре, але вона так довго готувалася до цього конкурсу… Це був шанс, який не можна було втратити через погане самопочуття, тож вона випила кілька таблеток  — і здається, це допомогло. Але зараз їй не хотілося ні з ким спілкуватися, хотілося зачинитись у гримерці і трохи посидіти в тиші…

Чоловіки підійшли до них і привітались. 

— Ну от, це — Лія, з якою ми граємо в дуеті, це — мій брат Маркіян, — вказала Христя на одного з чоловіків. 

— А це — Гліб, мій друг! — брат Лії ляснув свого друга по плечах. Той невдоволено насупився і підтис губи, але брат Лії продовжував: — Це було шикарно! У мене мурахи пішли по тілу, коли ти заграла на скрипці! — на цих словах він дивився саме на Лію і дивився з непідробним захватом. 

— Дякую, — вона ввічливо усміхнулась. — Дуже приємно чути такі компліменти!

— Щодо мурах ти перебільшуєш, — подав голос Гліб, схрестивши руки на грудях. — Але так, грали ви добре, — і теж поглянув на Лію. Дивився якось так, ніби шукав якогось підвоху. Лії здалося, що він її немов рентгеном просвітив. Це було якесь дивне відчуття, водночас і неприємне, і хвилююче. 

Додавайте "СИМФОНІЮ БРЕХНІ" до бібліотеки, щоб не загубити книгу і не пропустити найцікавішого!