"(Не) ідеальна помічниця для боса"

Наступний розділ сьогодні о 20:00

УРИВОК з розділу 22!

Я сидів у своєму кабінеті, барабанячи пальцями по столу, і задумливо дивився на двері. Щось було не так. День майже закінчувався, а Даша… не підклала мені солі замість цукру в каву, не вимкнула мікрофон під час наради, не підсунула в презентацію слайд із котиком у діловому костюмі і підписом «Ось так виглядає справжній бос». 

Обережно озирнувся навколо, ніби чекаючи, що вона зненацька виповзе з-під столу чи вилізе з шафи, тримаючи в руках чергову підступну витівку. Але тиша.  

— Може, вона захворіла? — пробурмотів, глянувши на двері. 

Зазвичай у цей час Даша вже мала би знайти якийсь спосіб довести мене до сказу. То ручку заговорить так, що я не можу її відкрити, то підкладе записку з текстом «Я слідкую за тобою» і весь день буде дивитися, як я нервово озираюся. А сьогодні – нічого.   

Я потер підборіддя. 

— Вона що, звільнилася? Ні, це було би надто добре, щоб бути правдою. 

Вирішив перевірити, чи вона взагалі на місці. Вийшов з кабінету й підішов до її столу. Даша сиділа, сяючи, як сонце в обідню пору, і щось натискала на клавіатурі, муркочучи собі під ніс якусь мелодію. 

—Дашо, у тебе все гаразд? Ти сьогодні така... спокійна, — обережно запитав, нахилившись над її столом...