Новий розділ "Випадкового свідка" вже на сайті.

Розв'язка близько, зовсім близько. Здається, відповідь вже ось-ось, її вже можна вже розгледіти...

Але чи це так? 

               "... - Ви нічого не можете вимагати, місіс Монінг. – проримів його голос. – Тим більше – в цій кімнаті!

                Та вона не спасувала, злісно блиснула очима.

                - Ви не висунули мені звинувачення, детективе! – огризнулася вона. – Я можу піти геть…

                - Не можете! – голос Малкольма опустився до загрозливого шипіння. – Вас затримано за звинуваченням у перешкоджанні слідству. А також за підозрою в замаху на життя Біллі Монінга, вашого чоловіка. – Малкольм замовк на мить, а потім виразно і урочисто промовив. – Ви можете зберігати мовчання. Все, що ви скажете, може і буде використано проти вас у суді. Ви маєте право на один телефонний дзвінок. Ви маєте право на адвоката. Якщо ви не можете дозволити собі адвоката – адвоката для вас призначить суд.

                Наручники, які він дістав із внутрішньої кишені свого піджака, тихо клацнули, застібаючись на зап’ястках Сари Монінг. Вона мовчала, не відводячи погляду від детектива, а її губи склалися в зверхню гримасу, в якій було мало чого від посмішки.

                - Ви помилилися, я не винна! – прошипіла вона, коли Малкольм відкрив двері, аби впустити конвоїра для супроводу Сари у в’язницю.

                - Ви всі так говорите. – цинічно відрізав Малкольм. – Ще жоден з вас не сказав: «Так, детективе, це був я». Чому ви завжди все ускладнюєте?

                - Ви взяли не того! – прошипіла вона і гордовито вийшла з кімнати для допитів.

                - І так ви теж кажете, абсолютно усі. – втомлено зітхнув детектив і сів на свій стілець. – Вирубайте запис, ми закінчили. – голосно наказав він оператору з сусідньої кімнати, і додав ледь чутно. – Принаймні, на цей дурнуватий день – закінчили..."