Челендж#цитати

Приєднуюсь до челендж#цитати Ангеліни Александренко, мені буде цікаво поділитися з вами моїми улюбленими цитатами! Тут будуть цитати з двох моїх книг "Напівкровка" та "Мій милий привид" ! Отож запрошую до перегляду:)

"Напівкровка"

" – Що таке кеп? Настрій у вас поганий настільки , що навіть мені страшно. - Рейтан повернув голову до нього та вскинув праву брову. 

 - Не подобаються мені ці зібрання. Купка клоунів , яка піднімає мечників та саму суть володіння мечем насміх, а показові бої , що король проводить кожен рік забирають надто багато людей до пращурів. Володіння мечем – це мистецтво , те що люди перетворили його на зброю масового вбивства , найбільша трагедія людства. - на його обличчі промайнула тінь огиди, губи скривилися і він мовив. - Навіть дивитися бридко."

" - Ви так буквально сприйняли свою обіцянку про те, що принесете шибуршунчика  до нас , що насправді притягнули його ! - із захопленням мовив Клаус. Нік широко позіхнув. 

- Який к бісу шибуршунчик? Про що ви говорите ? -  він незрозуміло кліпав очами."

" - Рейт…я все поясню.. - пискнула Ксенн.

- Ти мені краще скажи, що мені казати твоєму батькові ! Він вже собі всі три волосини обірвав через стрес! Я пам'ятаю, як він ще вісім років тому казав, що в нього на голові дванадцять волосин і одинадцять з них вже сиві! Зовсім батька не бережеш!  І як тільки втекла? - роздратовано мовляв Рейтан.

- Ну мені дуже хотілось з вами, у пригоди! В такі, про які ти колись розказував, міфічні міста , неперевершувані істоти! - не припиняла казати Ксенн.

- Це було давно! Зараз все дуже серйозно. Та навіть якщо так , як я зможу дивитися в очі Дердену якщо з тобою щось трапиться? Він мені цього ніколи не пробачить! Чого далеко ходити, я сам собі цього не пробачу! - рявкнув він.

- Так! Зараз ти збираєш усі свої пожитки і вертаєшся до дому ! - Це не обговорюється!" 

" – І чим я тільки заслужив такого спадкоємця як ти!? В тобі тече кров твоєї поганої мамки! Це не виводиться жодними травами , щоб чорти підготували для твого тлінного батька окремий котел з окріпом! - дуже сильно горлапанив на нього його рідний дядько Ернест .

 – Ви не маєте права говорити так про моїх батьків! - по кімнаті розносився високий юнацький голос, йому було десь дванадцять.

– Я несу за тебе відповідальність! Як би не прикро було це говорити, але Картену я тебе не віддам! З таким нащадком як ти і ворогів не треба , а з його вихованням ти заволодієш престолом до шіснадцяти років. - Ернест сильніше смикнул його за волосся ."

" З самого дитинства його виховували як зброю для массового вбивства , він був повинен стати тим хто відвоює владу королівства кров’ю та потом і принесе в зубах , як вірний пес герцогу Ернеру Нордерсу… Він повалить владу, тільки не таким чином як хотів герцог, а своїм. Рейтан не підведе свого вчителя. Він був перший хто побачив в ньому не зброю, а звичайну людину! Він успадкував принципи свого вчителя та передасть їх Нату.

- Жодна людина не має бути інструментом, та ніколи більше не буде… Навіть якщо мені треба буде положити на вівтарь долі, своє життя. - тихі слова злетіли з його губ, наче шелест папіру, наче вони не були вимовлені в голос. – Ніякий я не інструмент… - він провів по обличчу долонями. – Я просто людина…"

" – Боже! - вигукнула Жозетта яка відійшла від шоку. – Тобі так личить ця зачіска! - вона заляскала в долоні. – А скільки нових зачисок, я зможу тобі зробити! Її очі світились фанатизмом. - він підняв на неї погляд невпевнено посміхнувшись. Вона гойкнула.

– Ти виглядаєш як справжнісінький аристократ! Все, ти більше ніколи не начепиш на своє чудове волосся цю «ганчірочку»! - вона з огидою взяла двома пальчиками чорну тканину косинки та кинула її кудить під ліжко. Він дивився за цією пантомімою та його губи розтягувались в м’якій усмішці."

"  – Вони всі як посказились! Уявіть  собі , сиджу собі нікого не чипаю і тут ввалюються до мене ці чипушили та починають говорити про те, що я зрадив королю і заговорюю протести! А я з дому бляха муха не виходив тиждень! Що я міг зробити? Надресерувати муху, щоб вона насрала в королівський пунш!? - він кипів від злості та майже випльовував слова."

" Це ж правда… Стільки малих дрібниць, що він робив кожен день які були майже непомітні.

Кожного ранку він протягував сонному Клаусу кухоль кави, кожен день він дозволяв Жозетті зав'язувати та робити, що завгодно з його волоссям, а раніше сам зав'язував його їй. Якщо вона казала про якусь дивовижну тканину або річ у той же день вона була на її столі, а після кожної відлучки у сусідні міста Рейтан привозив різні дивовижні аксесуари, броші та тканини з позолоченими нитками під відмовкою « побачив-купив»!  Кожного ранку він залишав на подушці Моріса заспокійливі та протизастудні трави, для кращого сна та здоров'я, кожного разу як у нього щось не виходило Рейтан обіймав його ляскаючи по плечу та казавши, що в нього точно все вийде в наступний раз. Що разу як Нік обпалював пальці магією Рейтан педантично, з усією своєю скурпульозністю обробляв та перев'язував його пальці приговорюючи бути обережним. Що ранку Натан бачив складену пов'язку на тумбочці, та якісь маленькі перекуси що знаходив в часто використовуваних кишенях..."

"Мій милий привид"

"  - Люба, ну скільки можна? У тебе ще стільки часу , треба і про себе пам’ятати ! Усе , ходімо спати! - він підняв її на руки так ніби вона нічого не важила та виключив ноутбук.

 – Це не чесно! У нас різні вагові категорії! - обурилася вона та надула губи. Він на це тільки по доброму розсміявся та поцілував її у щоки.

  – Це ти так натякаєш, що я товста? - награно образивась вона .Він ще ширше усміхнувся,

 - Це я так натякаю тобі що ти мало їси! Зовсім нічим не харчуєшся зі своїми проектами! Так не можна ! - він стиснув її в обіймах. – Бережи себе і своє здоров'я! -  А то я буду!

 – Ти і так цим займаєшся!

 - Ти вважаєш що це максимум моїх можливостей?

 – Звісно ж ні!

 – Отож , а тепер не заговорюй мені зуби! Спати!"

" - Вечеря знову на мені? - з посмішкою спитав він обіймаючи її зі спини.

– Ну… - Розмерта перебільшено замислилась. – Я можу спробувати ще, може у цей раз я навіть каву спалю.

– Ні! - повністю серйозно мовив він.- Ні за що більше! - вона засміялась на чмокнула в підборіддя.

- Тоді я чекаю твого кулінарного шедевра ! - він засміявся і запросив її подивитись як він буде готувати. Прийшовши на кухню вона всілась на столешню та почала бовтати ногами . Він підняв на неї погляд та похитав головою посміхаючись.

 – Зайняла найкращу позицію для надзору? - він бешкетно посміхнувся та чмокнув її у лоба. – Наше шоу «Кулінарія» скоро почнеться!»"

" – Ти вийдеш за нього! І крапка!  Зовсім зачахла через свого «чоловіка» тьфу на нього , безхребетний хто знає хто!

Її чоловік потер серце та склав руки.

 - Взагалі то боляче! У саме сердце Марія Ксанівна! - він посміхнувся та став обходити її колами роздивляючись з усіх сторін. – Вас чоловік кинув? Раз ви почали займатись особистим життям доньки? Я стільки нелістних епітетів чув у свою адресу тільки в той день коли я ненароком сцапав ваші бідолашні лілії! - він з посмішкою дивився як її кинуло в холод від відуття , що на неї хтось дивиться.

– Квартира у вас погана!  У мене мороз по шкірі, на мене наче хтось дивиться! - пискнула її матір. Розмерта ледве стримала усмішку прикидуючи як зараз на її маму дивиться її чоловік.

 - Можна подумати, можна подумати, в ваший квартирі жива атмосфера! У вас навіть бідолашні рибки померли через тиждень після їх покупки! Мені завжди здавалося , що для вас це саме краще місце проживання! - пробуркотів він.

 – Не дуже жарко, не дуже гучно, ніхто з сусідів не гримить, ідеальні умови існування! Саме те для вас Марія Ксанівна! Але краще знайдіть свій оазіс на землі, сподіваюсь ми зустрінемось не скоро , живіть у своє задоволення!"

" – Я знаю побільше деяких! – в такт їй кричав Дейв. – Наша донька усім серцем кохала свого чоловіка,  а ти сватаєш її через такий малий час на якомусь недорозумінні! – Він протягнув руку вказуючи на Карлоса. – Безробітній, безхатній, маминкін синок! Ось хто він. – він кожною інтонацією підкреслював його нікчемність.

 – Я взагаліто розвожду короладських жуків! – гордливо вскинув голову Карлос. Дейв повернувся до нього та вскинув брова. – Кого-кого ти там розводиш? – він підійшов ближче та дивився на нього як на людину яка не сповна розуму. – Короладських жуків?... А на який чорт ти їх розводиш? Який від них прок?

 – Так їх менше буде з’являтись на картоплі! - вже менш впевнено мовив Карлос.

 – Да що ти кажеш. – було враження, що у Дейва зараз очі з орбіт посипляться. – Так ось через кого у мене увесь город засипан короладськими жуками! Наплодив зараза!"

Ну якось так)