Сьогодні до опівночі діє знижка на роман-фентезі "ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК" !

Уривок 1:

"Підходжу до канапи.

– Ітоне!

– Ммм…

– Я принесла тобі бадьорячий відвар. Це надасть тобі сили.

– Дякую, – голос Ітона, трохи хрипкий зі сну, подіяв на мене збудливо. Несподівано для себе приймаю рішення:

– Я хочу цю ніч провести з тобою.

Чую у відповідь судомне зітхання і відчуваю, як гаряча долоня торкається мого обличчя.

– Остер не зможе більше чинити опір нашому шлюбу, якщо ми з тобою зробимо це. Ти згоден?

– Так! – рішуче відповідає чоловік і впивається в мої губи поцілунком. Ітон притягує мене до себе, змушуючи лягти поряд. Його руки пестять мене й допомагають роздягнутися. Далі все відбувається як у тумані. Це був мій перший раз, але я зазнала неземного блаженства! І було ще щось... Мені важко описати мої почуття, але тепер я точно знаю – я кохаю Ітона!"

Уривок 2:

"Ітон приніс мені якусь мерзенну зелену жижу і сказав, що це треба пити по пів склянки кожні дві години.

Зазирнувши всередину, я про всяк випадок затримав подих. І це було правильне рішення, бо від одного вигляду зілля мене знову вивернуло. Але Ітон завбачливо підставив мені тазик.

Коли я перестав згадувати всіх Некрилатих Богів поіменно, цей садист (як і всі лікарі на мою думку) знову простягнув мені склянку із жижею і запропонував заплющити очі, ми обидва забули, що вдихати теж не рекомендується. Тому процес очищення шлунка знову повторився.

З третьої спроби мені вдалося випити «ліки», і я, знесилений, впав у ліжко.

– Ітоне, ти садист…

– Я лікар.

– Це одне й те саме.

– Я образився, між іншим!

– Начхати! І взагалі, на правду не можна ображатись.

– Тоді сам лікуйся! А я піду допомагати більш вдячним пацієнтам.

– Ну і йди геть!"