"ДИКИЙ КОРОЛЬ"

"– Грегу, тобі не здається, що Лану пора видати заміж? Тиняється дівчина без діла по палацу, бентежить вартових своїми формами, – починаю прямо, без усіляких прелюдій, знаючи, що Грег віддає перевагу розмовам тільки по суті.

– Так, дівчина дозріла. Пора їй чоловіка шукати. Чи ти сам на неї око поклав? А, Дігане? – підморгує мені Грег.

– Слова Богині Гір, не зачепило. Лана не в моєму смаку! – роблю перелякані очі, а внутрішньо лякаюся по-справжньому. Я взагалі одружуватися не збираюся, а вже Лана однозначно не мій варіант!

– А шкода… Ти був би хорошим чоловіком для неї, – задумливо продовжує Грег.

– Я одружений на своїй роботі! Ти ж знаєш, Грегу, я зробив свій вибір, прийнявши від тебе срібний нашийник. І якщо й одружуся коли-небудь, то тільки на своїй Істинній. Але, сподіваюся, що Боги ощасливлять когось іншого! – сміюся я.

– Ти змушуєш мене почуватися винним, Дігане. Невже тобі не хочеться після робочого дня прилягти біля теплого жіночого тіла, насолодитися ласкою та… іншими благами?

– Усе це можна отримати й, не вдягаючи родової каблучки… – знову підморгую другові.

– Ти зовсім не романтик, мій друже! – зітхає Грег.

– Я вважаю за краще милуватися збоку на всю цю романтику."