Це мій перший челендж, у якому приймаю участь. Проте Ангеліна Александренко запропонувала дуже спокусливу ідею челендж#цитати 

Твір "Патя в світі Галілео - ця книга ще в процесі, але за крок до фіналу. Намагалася зробити веселою, легкою, проте задум і події важко назвати безхмарними. Ось кілька цитат:

1. "Світ – Галілео, - ні, не від імені славнозвісного винахідника, а від магів простору Галі і Лео."

2. "Я слухала, і в мене не вкладалося в голові: - молоді науковці-месники, які грають долями інших людей. Чи усвідомлюють вони усю небезпеку і всі ризики, пов’язані з своїми мріями і «ідеалами»? Наскільки вони загралися?

   –Патя, поки не пізно, пішли."

3. "–О боже, ні! Це ж стільки ні в чому невинних людей потрапить! – мене перехопив справжній жах, в горлі пересохло, тож я витягнула свій термос з чаєм… –Ні, ну ти Патя, точно прибацана. Я їй сповідаюся, душу відкриваю, а вона… їсти зібралася. Знайшла час і місце, - демонстративно підняв руки вгору і закотив очі Гліб. –Горло пересохло… Будеш? – запропонувала рогалики, і той миттю схопив аж два і з неймовірним апетитом почав наминати."

4. Відправивши Глібу повідомлення, я зробила останній клік у грі… Моє тіло відчуло певний тиск і я готова була до усього, заздалегідь обвішавшись усіма цяцьками та  натягнувши рюкзак на плечі. У момент переміщення помітила, що сиджу на верхній поличці купе без взуття. Кросівки залишилися на підлозі... Приймай мене, світе Галілео, босу дівчину в білих шкарпетках!

5. –Катерина Прудько в супроводі вісьмох дівчат прибули на планету дев’ятнадцятого травня восьмої доби.  –Стривай, це як дев’ятнадцяте травня і восьма доба?  –Земний час повільніший. Кожен земний день ділиться на дванадцять діб у Галілео. Щоб не створювати новий календар, на кшталт революційного зі своїми назвами місяців, було прийнято рішення прив’язати земний календар до нашого та  кожен день ділити на дванадцять діб. У нашому часі восьма доба відповідає земному проміжку з шістнадцятої до вісімнадцятої години.

6. "Здаватися я не вміла, проте зізнаватися в таких пікантних подробицях зовсім не хотіла, тому не придумавши нічого оригінального, та почала напихати рота рогаликами... Це подіяло не так як планувала. Гліб відклав смаколики в сторону – ой, мамонько, - і повільно повернувся до мене усім тілом та пильно вдивлявся, намагаючись впіймати мій погляд. Дарма намагається, я вперто напихалася випічкою і запивала ще гарячим чаєм, від чого скельця окулярів запотіло. І поки окуляри були в тумані, я переводила  дух і продовжувала свою «рогаликову терапію». Хлопець дивився на мене з ангельською витримкою, а я її щохвилини втрачала. Їсти більше не могла, пити також, а розповідати приходилося. Перевела подих, щоб на одному видиху швидко протараторити"

7. "Мене ще довго трусило, як осику на вітрі. Гліб вийшов і через кілька хвилин повернувся з пляшкою вина. "Що ж, чому б і ні?" – подумала я. Тим паче, що мені справді потрібно було зняти напругу, а заодно скинути ці стоптані крокси, надруковані Глібом на 3D-принтері. Після мого вечірнього марафону, вони перетворилися на ганчірки, гідні музею, адже мали вигляд старовинного антикваріату."

8. Продовжували нашу жартівливу боротьбу на підлозі аж поки вона не переросла у палкі поцілунки, які були відвертими та пристрасними. Наша жага розпалювалася до межі дозволеного, і я зважувалася: підкоритися бажанням тіла чи розуму?

9. Приміщення було високим, метрів п’ять. На підлозі, в одній стороні зали групками сиділи дівчата. Вони були перелякані, виснажені, їх погляд був зацькований. Загалом їх було близько трьох-чотирьох десятків. Зал нагадував спортивний. Висіли канати, турніки з перекладинами. По боках ряди для вболівальників. Було враження, що тут збирається чимала кількість глядачів. В центрі розміщувався квадратний майданчик для поєдинків. Останній викликав моторошні відчуття і наштовхував на невтішні роздуми щодо призначення цієї арени.

Напишіть, яка з цитат-фрагментів Вас спонукає до прочитання твору?