Додано
26.02.25 21:07:51
Останні години мега знижки на мажора!!!
Доброго вечора! ❤️
- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
Уривок:
- Допоможіть мені будь ласка! Вони викрали мене. - просить дівчина а в очах такий відчай і стільки благання. Вона дуже гарна. Надзвичайно гарна. Особливо ці очі... І губи... Але вона зовсім маленька, тендітна. Років 18-19 не більше. Карім вже зовсім охринів. В мої двері постукали.
# Дуже чуттєво і ніжно.
Мій
Нагадую , сьогодні діє знижка -20% на книгу "Гуляй, мажоре". До закінчення дії знижки залишається три години. Поспішайте! ;)))

Анотація
- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
- Дуже ти мені потрібен. Я тут працюю.
- Та ти що. І хто ж цікаво, тебе взяв на роботу?
- Маргарита Петрівна.
- Хм. А вона знає, що взяла на роботу злодюжку?
- Я не злодюжка. Відчепись виродок. - я хапаю її за підборіддя і до болю стискаю пальцями .
- Що ти сказала, злиденка? Як ти смієш відкривати свій рот, в мою сторону? Тебе мати не вчила як потрібно розмовляти з людьми?
- В мене немає матері.
- Тобто, ти в нас ще й сирітка?- бачу як в її очах з'являється волога і не можу відвести від неї погляду. Сльозинка котиться по щоці, вниз до підборіддя і я наче зачарований слідкую за цим. Дивлюсь на її губи і сам себе не розумію. Чорт забирай!
- Чому ти така мерзота, Дене?
- Тому що життя в мене мерзенне, мала.
Уривок:
Сідаю на байк і з ревом виїжджаю з території маєтку. Обожнюю цей звук. Проїжджаю буквально кілька кілометрів, як відчуваю що в куртці вібрує мобільний . Зупиняю байк на узбіччі і дістаю свій телефон . Незнайомий номер. Приймаю виклик.
- Привіт мажоре. Ти нічого не загубив?
- Ну привіт, стерво. - чомусь губи розпливаються в посмішці.- вирішила сама здатись? Злодюжко. Де ти?
- Так я тобі й сказала. Я хочу тобі повернути гаманець.
- Та ти що? А стягнула навіщо?
- Щоб провчити. Занадто ти самовпевнений, мажоре.
- Звідки в тебе мій номер?
- А ти виявляється ще й недалекий... В твоєму гаманці пачка візитівок.
- Тобто , ти його таки відкривала?
- Так. Я не лише... Взагалі- то я хотіла сказати, що я взяла гроші які в тебе були. Вони були потрібні одній дитині і...
- Ха-Ха-Ха. Я так і знав, злодюжко. Ти лише вдаєш з себе правильну, а насправді така ж продажна шльондра як і всі.
- Та пішов ти, виродок.
- Повтори, стерво. Занадто ти смілива по телефону. Кажи куди під'їхати за гаманцем. Поговоримо.
- Ага. Я залишила твій гаманець , в бармена, в кафе "Батерфляй", біля треку. Підійдеш , скажеш що від Даші, він тобі віддасть . Все мажоре, бувай. Дякую за гроші , вони реально були дуже потрібні. І ще , спробуй помити свій рот з милом , з нього вивалюється лише гниль і сморід.
- Ах ти ж с*чка. Я знайду тебе і примушу зжерти це саме мило.
- Успіхів, мажоре. - і відключилася, а мене трусить від злості, обурення і азарту знайти цю скажену і примусити відповісти за свої слова.
А завтра зранку чекайте оновлення історії "Зціли мене дотиками"
Анотація
- Допоможіть мені будь ласка! Вони викрали мене. - просить дівчина а в очах такий відчай і стільки благання. Вона дуже гарна. Надзвичайно гарна. Особливо ці очі... І губи... Але вона зовсім маленька, тендітна. Років 18-19 не більше. Карім вже зовсім охринів. В мої двері постукали.
- Ахмете! В нас втекла дівка. Вона не в тебе? Карім за неї голову знесе. Це сестра Даміра Аслана. - в мене витяглось обличчя. Ось значить як? Сестра мого ворога, якого мрію знищити... Ніякої жалості, Ахмете.
- Тут ваша втікачка. - кажу дивлячись в обличчя зляканому зайчику. Цей жах в її очах я ніколи не забуду. Цей погляд пробрався в саме серце, яке як я вважав назавжди зупинилось ще кілька років тому. Через її брата.
Якби ж я знав, що дуже скоро єдиним моїм бажанням, буде дивитись в ці очі і цілувати ці губи...
# Незаймана дівчина і сильний чоловік.
# Дуже чуттєво і ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання на межі.
18 +
❤️❤️❤️
Щиро дякую за коментарі і сердечка. ❤️
Тисніть "Відстежувати" щоб не пропустити нічого цікавого.❤️
Мій 
Всіх ціную і обіймаю. ❤️
Спокійної ночі! ❤️
Тетяна Калинова
2931
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Якби я вміла правильно розплановувати тиждень — наступний розділ був би по графіку. Через день. Але хороший настрій, наявність натхнення та ракетна небезпека роблять свою справу ? (геть не смішно ?) Тому оновлення
Можна подумати, що світ «Порталу у Гріх» населяють якісь залізні й невтомні кіборги. Але ні. Всі люди, і мають свою межу. Наша читачка тим паче. – Що далі, кицюню? Є сили і настрій продовжувати? Чи хочеш перепочити?
— Що це за тварюки, Сімоне? — м’яко запитав я за кілька хвилин. — Їх надто багато, щоб бути випадковими прибульцями. Чому ж тоді сканери орбітальної розвідки нічого не зафіксували, коли тільки закладали колонію? —
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив

0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати