Привітик  мої  хороші!

     Сьогодні  діє  знижка  - 20%  на  книгу "Гуляй, мажоре".  

- Від  ненависті  до кохання.

- Мажор  і  проста дівчина.

- Складні  відносини.

- Щасливий  кінець.

18+

Анотація

- Ось ти і попалась мала. Що ти тут робиш? Ти що слідкувала за мною?
- Дуже ти мені потрібен. Я тут працюю.
- Та ти що. І хто ж цікаво, тебе взяв на роботу?
- Маргарита Петрівна.
- Хм. А вона знає, що взяла на роботу злодюжку?
- Я не злодюжка. Відчепись виродок. - я хапаю її за підборіддя і до болю стискаю пальцями .
- Що ти сказала, злиденка? Як ти смієш відкривати свій рот, в мою сторону? Тебе мати не вчила як потрібно розмовляти з людьми?
- В мене немає матері.
- Тобто, ти в нас ще й сирітка?- бачу як в її очах з'являється волога і не можу відвести від неї погляду. Сльозинка котиться по щоці, вниз до підборіддя і я наче зачарований слідкую за цим. Дивлюсь на її губи і сам себе не розумію. Чорт забирай!
- Чому ти така мерзота, Дене?
- Тому що життя в мене мерзенне, мала.

Уривок:
     

     Сідаю на байк і з ревом виїжджаю з території маєтку. Обожнюю цей звук.  Проїжджаю буквально кілька кілометрів,  як відчуваю   що в куртці вібрує мобільний . Зупиняю байк на узбіччі  і дістаю свій телефон . Незнайомий номер. Приймаю виклик.

       -  Привіт мажоре. Ти нічого не загубив? 

       -  Ну привіт, стерво. - чомусь  губи  розпливаються в  посмішці.-  вирішила сама здатись?  Злодюжко. Де ти?

      -  Так я тобі й сказала. Я хочу тобі повернути гаманець.

       -  Та ти що? А стягнула навіщо?

       -  Щоб провчити. Занадто ти самовпевнений, мажоре.

      -  Звідки в тебе мій номер?

      -  А ти виявляється ще й недалекий...  В твоєму гаманці пачка візитівок. 

      -  Тобто , ти його таки відкривала?

      -  Так. Я не лише...  Взагалі- то я хотіла сказати, що я взяла гроші які в тебе були. Вони були потрібні одній дитині і...

      -  Ха-Ха-Ха.  Я так і знав, злодюжко. Ти лише вдаєш з себе правильну, а насправді така ж продажна шльондра  як і всі.

      -  Та пішов ти, виродок.

     -  Повтори, стерво.  Занадто ти смілива по телефону. Кажи куди під'їхати за гаманцем. Поговоримо.

     -  Ага. Я залишила твій гаманець , в бармена, в кафе "Батерфляй", біля треку. Підійдеш , скажеш що від Даші, він тобі віддасть . Все мажоре,  бувай. Дякую за гроші , вони реально були дуже потрібні.  І ще , спробуй помити свій рот з милом , з нього вивалюється лише гниль і сморід.

      - Ах ти ж с*чка. Я знайду тебе і примушу зжерти це саме мило.

      - Успіхів, мажоре. - і відключилася, а мене трусить від злості, обурення і азарту знайти цю скажену і примусити відповісти за свої слова.

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  

Мирного  дня.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.