Челендж #улюбленці в творах

Вітаннячка!

Я до вас з новим челенджем. У багатьох творах автори згадують про домашніх улюбленців, ось я і вирішила започаткувати новий ЧЕЛЕНДЖ #улюбленці в творах.

Пишу про ті, які сама читала та двподобала.

У циклі Законів Єви Ромік є чарівний песик Патрон. Помічник та розрада маленької дівчинки. Читайте у "Закон збереження щастя"

У Роми Аріведерчі в романі "Моє прекрасне обличчя" є кошеня Майкі.

Автори обирали дія своїх творів і екзотичних улюбленців. Чого тільки вартий павук Лупастик з роману Лариси Бондарчук "Сіра ненависть, або Друга половина серця"! І як тепер вбити капцем павука, який зробив павутину у куточку?

А улюбленці Лари Роси просто вражають. Про котосоава мовчу, бо його усі знають, а мої улюбленці то Бренні (білко-дух із "Заклинательки для магістра")

та Теал (драконо-ворон) з "Ельф на мою голову". Начудила авторка, так начудила, але в романі "Кара зміїного княжича" таких улюбленців вигадала, що не припиняю дивуватися вигадливості Лари.

Улюбленці у моїх книгах дещо скромніші, але не менш цікаві. Улюбленці відьмочки Елі з "Начаклую кохання. Недорого!"

Знайомтеся))) Максиміліан XIV

– Перший мій фамільяр – мій кіт Максиміліан ХIV. Аристократичний кіт, який жив при дворі самої маркізи де Помпадур. Наглюча нявкуча мармизка. Його повне ім’я Максиміліан чотирнадцята.

– Ти мала на увазі «чотирнадцятий» – зауважив хтось із присутніх.

– Ні, саме чотирнадцята, бо його повне ім’я звучить – МАркіз Кіт СИмпатичний Майже Ідеальної Лохматості Істинний Аристократ Невибагливий, а чотирнадцяТА то я. Я в нього чотирнадцята відьма-господиня.

Ворон-папуга Сократ, який співає свої влучні віщування.

– Сократ насправді ворон. Також чорний, як ніч. Але довелося дещо змінити колір його пір’я, бо якби у клітці в офісі стояв ворон та говорив людським голосом, то це точно не сподобалося б відвідувачам, а так, папугу усі сприймають, як належне.

Я до нього сама часто прислухаюся, бо він тонко відчуває людей. Бувало, як закричить у клітці: «Кобелину притискай до тину! Кобеляку на гілляку!» – одразу стає зрозуміло, який клієнт до мене завітав. А бувало, що кричав:

«Серце красуні здатне на зраду...

Жени її звідси, – дам я пораду!», або:

«Карiї очі, чорнії брови,

Темні, як ніяка, ясні, як день...

Хто покохає тую дівчину –

Буде він справжній дурень-олень!», чи:

«Ох, та дівчина-полтавка,

Всі зовуть її Наталка,

Дівка страшна й некрасива,

Але в грошах її сила»

Не кошеня, а справжній лицар з роману "Кохання у фокусі" Едвард, який захищає Соломію, таку ж руданку, як він.

Відчинила двері і завмерла. Соломія не бажала, щоб Олів’є заходив до її квартири та не запрошувала його увійти, натякаючи, що розмовляти вони будуть на порозі. Олі не очікував такого розвитку подій, але готовий був говорити хоча б на сходовому майданчику, аби тільки вона його вислухала. Соломія відкривала двері, але не помітила, як за нею побіг і Едвард. Спочатку вона його не бачила, а потім зрозуміла, що її малий захисник намагається їй допомогти. Олі щось пояснював, палко розповідав про свої почуття та картинно хапав за руки. Соломія не слухала його, а слідкувала за руданем. Малий ходив довкола Олів’є, зацікавлено заглядав на нього, а потім надзюрив на його фірмові кросівки. Ще й так добре надзюрив, що калюжа вийшла чимала. Олі, певно, щось відчув, чи поглянув туди, куди впирався погляд Соломії, але через кілька хвилин пролунали ідіоматичні вислови французькою. Олів’є, вже був готовий схопити руданя за шкірку, але його руку неочікувано вивернув Ед, а Олі не втримав рівновагу і ледь не впав обличчям у мокру пляму.

Папуга-говорун, який відкриє усі таємниці та не забуде похвалити себе - Борис-Барбарис, він же Казанова і улюбленець Едуарда.

Як тільки Ед відчинив двері, то почув крики.

– Тшш... У квартирі злодій. Чуєш? – мовила тихо Соломія, інакше розцінивши звуки, які почула.

– Все добре, то не злодій, а Борис, – усміхаючись відповів Едуард.

– Хто? – заінтриговано перепитала Соломія.

– Борис – красунчик! Борюня хоче їсти! – чулося із вітальні.

Соломія увійшла до кімнати, тримаючи у руках кошик з Едвардом, або його Величністю Едом ІІ.

– Вау! Нового собі! – вигукнула Соломія, побачивши папугу, який постійно рухався. Побачивши Соломію, Борис завмер, уважно поглянув на руданку та знову закричав:

– Привіт, красунечко! Цілуватись будемо? Борис – красунчик! Борис – Казанова!

Команда улюбленців сьогодні поповнилася ще одним котиком. Роза Марківна з роману "Одруження по-одеськи, або За справу береться профі" має улюбленця на ім'я Мольфар.

– А хто такий Мольфар?

Бабуся зупинилась на секунду, поглянула на нього та усміхнулась.

– Зараз побачиш, – таємниче мовила жінка, тримаючи інтригу.

Коли Роза Марківна відкрила двері, то найперше, що побачив Михайло – невелике крісло навпроти дверей, де поважно сидів повністю чорний кіт та дивився на нього своїми великими жовтими очиськами.

– Проходь, любий. Твоя кімната готова, але обережно, щоб не випустити Мольфара, бо він знову сусідкам накапостить. Хоча деяким би не завадило, – мовила жінка, пестячи чорного кота.

– А як він може накапостити і чому в нього таке дивне ім’я? – запитав Михайло і побачив, як уважно два жовтих ока спостерігають за ним, наче гіпнотизують. Щось містичне точно було у цьому чорному, як ніч, коті!

ОНОВЛЕННЯ роману "КОХАННЯ У ФОКУСІ" ЩОДЕННІ, нові розділи "ОДРУЖЕННЯ ПО-ОДЕСЬКИ, АБО ЗА СПОАВУ БЕРЕТЬСЯ ПРОФІ" тричі на тиждень.

Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити новинки.

Більше ілюстрацій у моєму ТЕЛЕГРАМ ТУТ та ІНСТАГРАМ ТУТ

А яких домашніх улюбленців маєте Ви?