Трошкі наперед)

Я мала брати ініціативу в свої руки.

— Хм, я щось не бачу тут тренера, який завжди знає, що робити, — я примружуюся. — Втратиш контроль?

 

Він стискає щелепи. В очах іскри.

 

— Аліса, не треба.

 

— Що не треба? — нахиляю голову. — Я ж просто переодягаюся.

 

Я бачу, як його груди ходять вгору-вниз, наче він тільки що зробив сотню берпі.

 

— Я ж одружений.

 

— Та ну? І що, зупиняє?

 

Секунда мовчання. Його пальці здригаються.

 

— Ти теж заміжня.

 

— От халепа, про це я й забула, — кажу з нахабною посмішкою, роблячи ще один крок ближче. — Ну то що? Втікатимеш?

 

Максим нічого не відповів.

 

Просто схопив мене за талію, притиснув до шафки й нарешті зробив те, чого я так довго хотіла.

 

Смак його губ був гарячий, поцілунок — жадібний, руки — впевнені. Я не прогадала. Максим був тією самою забороненою насолодою, яка змушує тебе забути про все.

 

І я була готова спробувати її всю.

https://booknet.ua/book/poverni-mene-b432846

       Клікабельно! Запрошую. Буде не сумно:)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Катерина
23.02.2025, 10:44:08

Починалося все добре, а ось як закінчиться? Не вірю я що вони будуть щасливі.

avatar
Лада Короп
23.02.2025, 09:58:44

Заборонені почуття завжди манять) Успіхів вашій книзі)

Лія Серебро
23.02.2025, 10:00:36

Лада Короп, Дякую) Навзаєм!)

avatar
Атен Фол
23.02.2025, 09:57:25

От Максим...!)

Лія Серебро
23.02.2025, 10:00:26

Атен Фол, Такий хлоп;)

Інші блоги
«все (не) за планом 3» — епілог уже на Букнеті!
Привіт! Що ж, я дописала «Все (не) за планом». Епілог викладено, крапку поставлено, а я тихенько лежу під столом — щаслива людина з порожньою головою. Для тих, хто відклав покупку на «ще подумаю», сьогодні
Новинка: академка Залік із катастроф
Вітаю! Сьогодні починаю виклади навинку: гумористичну академку "Залік із катастроф" Бути дочкою ректора магічної академії — не завжди перевага. Особливо якщо ти вже третій рік навчаєшся там без жодної краплі
А дракониця не згодна...
Зачиняю вхідні двері й на мить завмираю, притиснувшись до них спиною. Прикриваю очі, і переді мною знову постає він… Ні! Жену від себе видіння. Зараз не час для слабкості… «Ти добре подумала?» — раптом подає
Як «випадковий» персонаж стає ключовою фігурою
Вітаю, мої любі читачі та слухачі! Нещодавно ми з вами вже говорили про те, чому великі історії варто читати з першої книги, а не з середини. Сьогодні хочу показати це на живому прикладі з циклу «Обрана» — на прикладі
А якщо темрява — це ще не найстрашніше, що існує?
Ми звикли боятися нічних лісів, демонів, проклять і тих, хто стукає у вікна після опівночі. Але що, коли за всім цим ховається щось набагато давніше? Те, чого боялися навіть боги. У «Чорнобозі і Бісиці» на героїв
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше