Я мала брати ініціативу в свої руки.

— Хм, я щось не бачу тут тренера, який завжди знає, що робити, — я примружуюся. — Втратиш контроль?

Він стискає щелепи. В очах іскри.

— Аліса, не треба.

— Що не треба? — нахиляю голову. — Я ж просто переодягаюся.

Я бачу, як його груди ходять вгору-вниз, наче він тільки що зробив сотню берпі.

— Я ж одружений.

— Та ну? І що, зупиняє?

Секунда мовчання. Його пальці здригаються.

— Ти теж заміжня.

— От халепа, про це я й забула, — кажу з нахабною посмішкою, роблячи ще один крок ближче. — Ну то що? Втікатимеш?

Максим нічого не відповів.

Просто схопив мене за талію, притиснув до шафки й нарешті зробив те, чого я так довго хотіла.

Смак його губ був гарячий, поцілунок — жадібний, руки — впевнені. Я не прогадала. Максим був тією самою забороненою насолодою, яка змушує тебе забути про все.

І я була готова спробувати її всю.

https://booknet.ua/book/poverni-mene-b432846

       Клікабельно! Запрошую. Буде не сумно:)