Всім привіт!

Не маю до того відношення, але чим далі частіше бачу пости про втому, закритість і агресію, а це не є добре і я посню чому.

Розумію, інтелектуальне приниження є найбільшим приниженням із усіх можливих, так як його впринципі виправдати неможливо, але чому воно бісить настільки?

Чому інші люди можуть не бачити таких очевидних, для вас, речей? Що з ними? Чому вони такі тупі та наглі? І чи тільки цією наглістю беруть? Такий спосіб думок дуже небезпечний, так як він передбачає повну впевненість в собі індивіда, що тепер вирішує не тільки мати інтелектуальну сатисфакцію, але і механічно хоче заткнути іншого. Але чи це насправді так? 

Коперника спалили. Заткнули. Бо були впевненими. Абсолютно.

Ісуса розіп'яли. Чому? Бо вже не залишилося інших аргументів.

Але як розрінити того, хто дійсно щиро хоче досягнути істини, від того, хто сіє розбрат, свідомо, або несвідомо? 

Насправді всі геніальні речі прості.

Тільки розуміючи настільки самому легко помилитися, починаєш спокійніше ставитися до помилок інших. Що найбільше бісить нас в інших? Не повірите - наші власні помилки.

До чого це все?

От уявіть, в наукових журналах і статях всюди пишуть що 2+2 тепер 3.

Що у вас це викликаєе? Посмішку? Правильно. Також може викликати жаль, але це в максимально емпатичних. Але ви не хочете нікого фізично принизити, він сам себе, по факту, принизив.

Але коли може виникнути злість? Тоді, коли він починає нав'язувати вам цю думку.

Тоді ви стараєтеся максимально відмежувати себе від даного індивіда чи подій. Але що робити, якщо від таких людей залежить ваше майбутнє? І це не був навіть ваш вибір?

Для того, щоб впустити в своє життя щось нове, потрібно відпустити все старе. Так інколи роблять ті ж буддійські або тібетські монахи, але спробуйте зрозуміти співбесідника. Так. Уявляєте? Найбільш примтіивний варіант, що існує!)  Що б робили ви, якщо б були на його місці і яку аргументацію б використали. 

Якщо у вас получиться "видати" такий варіант із яким не зможе не погодитися навіть ваш ідеологічний "суперник" ви уже на половині шляху. Навіть, якщо ви із нею не погоджуєтеся.

Але це не основне. Головне - що якщо для досягнення вашої цілі потрібно робити лайнові речі то ваша ціль - лайно.

І якщо ви боїтеся втратити щось, поки не почнене поступати правильно, то це життя демонстративно відбере у вас все, за що ви так хаотично хапалися.

Правильні речі б'ють ідею із хибними інструментами, важка робота - лінивий талант, а любов - істину. 

Часто, лише наші вороги є відвертими з нами. Це потрібно розуміти і вміти викристати.

До чого я? Навіть помиляючись, коли поступаємо правильно, ми страхуємо себе, бо немає ще тих, хто не помилявся.

Що значить поступати правильно?

Спокій, повага до інших.

Тільки найсильніші можуть собі це дозволити.

І я тут не про повагу до ворога. Хоча і його потрбіно поважати, але тільки тоді, коли він стоїть перед вами на колінах, із піднятими догори руками. Бо це правильно, як би нам не хотілося, бо наші цілі не лайно.