22 дні тому я почала писати свій перший детектив.

Я запевняла усіх, в тому числі, і себе, що я не вмію писати детективи.

Сьогодні ж я написала ось це:

  "              - В нас є ім’я жертви. – розповідав тим часом Колінові Малкольм, доки вони піднімалися ліфтом до своїх робочих місць. – Джим – як його там? Ну, оцей стажер? Неважливо… Словом, він перевірив усі кредитки, якими розраховувалися в барі «Кривава Мері» і знайшов нашу вбиту. Перевірив випускників університетів Ліги Плюща. І підтвердив її ім’я. Дебора запросила для звіряння її зубну карту у стоматолога, адже зразку її ДНК немає в медичних базах. Але це формальність, насправді. Немає сумнівів. Це Крістіна Річардсон, з міста Флоренс, Південна Кароліна, випускниця Дартмутського коледжу.

                - Якого біса вона забула в Гранд- Форксі? – Кевін вийшов з ліфта, і з подивом помітив, що за столом Ерін сидить стажер і щось швидко друкує.

                - Бос! – помітивши Малкольма, Джим посміхнувся. – Я знаю, до кого приїхала міс Річардсон! Її друг з коледжу живе тут. Вони роками постили фото в соцмережах з однієї локації з інтервалом в кілька хвилин, а ще відмічали одне одного в сторіз. Плюс в її статусі стоїть «Закохана», вірніше, стояло до позавчора, потім вона змінила статус на «Розбите серце» і почала постити сумні цитати про зраду, нещасливе кохання і таке інше…

                - Стоп! – все сказане Джимом було для Малкольма якоюсь китайщиною, але він вловив головний посил: в Гранд-Форкс загибла приїхала до хлопця. – Ім’я, Джиммі, ти маєш ім’я цього хлопця?

                - Зараз, босе, звіряю його фото з нею з фото випускників Дартмута… І-і-і… Є! Ліам Форест.

                - Ой! – видихнув Колін, який встиг дійти до столу Ерін і стати за спиною стажера, з цікавістю спостерігаючи за тим, як він вправно перевертає інтернет в пошуках потрібної інформації.

                - Мені не подобається це «Ой». – заявив Малкольм, теж зазираючи в екран. – І що я бачу?

                З екрану на нього дивилася приваблива дівчина невловимо знайомої зовнішності, що сиділа на колінах в хлопця років двадцяти шести чи трішки старше. В верхньому лівому кутку екрану виднілося ім’я Ліама.

                - Босе, знаєш, кого цей Ліам на колінах тримає? – напруженим голосом запитав Колін. – Не знаєш? Стажере, покажи йому…

                Джим, ще не розуміючи, що відбувається, навів курсор на зображення красуні, так, аби з’явилася відмітка.

                - Ой. – погодився Малкольм. – Чорт забирай, та в цьому місті що, все крутиться навколо цих проклятих Монінгів?! Куди не плюнь – потрапиш в когось із цієї сімейки!

                Пост, який ілюструвала фотографія Ліама і красуні, повідомляв фоловерів хлопця, що він почав зустрічатися з Ейпріл Монінг, з Девілс-Крік."

Гаразд, цей день настав.

Я офіційно визнаю, що я вмію писати детективні історії.