Обожнюю літературний прийом, коли опис одного персонажу передається через погляд на нього іншого персонажу. Коли читачу показуть героя через призму сприйняття його іншими героями твору. От прямо "моє-моє", дайте два!

Сама часто так пишу. Ну, бо хочеш ідеальну книгу на свій смак - бери і пиши її! Ось, наприклад, погляд на детектива Малкольма очима його помічника Коліна Сміта:

"

                Колін Сміт був помічником детектива Джексона Малкольма останні сім років. І він безмежно пишався цим фактом. Адже його босом був найкращий детектив у Північній Дакоті. І це не було перебільшенням – Малкольм розкривав навіть найзаплутаніше справи не лише в Гранд-Форксі. Він часто їздив округом, буквально живучи роботою. Колін думав, що в Бісмарк, столицю штату, Малкольма не перевели лише тому, що детектив не вмів майстерно цілувати дупи начальству. Його характер і був тою єдиною перешкодою, що тримала детектива в Гранд-Форксі.

                Але Малкольма, на думку Коліна, це зовсім не засмучувало. Це невелике місто було його домом, місцем сили і мисливськими угіддями, як жартома говорив сам Малкольм. Тут все було знайоме, все було рідне. Та й сам детектив не волів змінювати свій «ареал», коли до пенсії лишалися лічені роки. Хоча Колін сумнівався, що позолочений годинник – вершина прагнень Джексона Малкольма. Щось підказувало, що цей чоловік, одружений з роботою, не піде розводити курочок чи вирощувати селеру. Він полюватиме на злочинців, аж доки його рука не відмовиться тримати пістолет. А це, на думку Коліна, трапиться лише тоді, коли серце Малкольма перестане битися."

Ну хіба ж не чудово? Сама себе не похвалиш - ніхто тебе не похвалить!

А щоб дізнатисябільше про пригоди Джексона Малкольма, підписуйтеся на мою сторінку, додавайте книгу "Випадковий свідок" в бібліотеки і читайте продовження щодня о 19:00 безкоштовно.