Додано
15.02.25 11:30:10
15 000 прочитань. Дякую вам!
Друзі, сьогодні "Маріуполь. Як ми виживали. Хроніка війни..." перетнув позначку 15 000 прочитань за 5 місяців із моменту публікації.

Я щиро вдячний кожному, хто знайшов час, аби зануритися у ці спогади, поділитися думками й підтримати книгу. Особливо цінно, що серед читачів є не лише автори Букнету, а й ті, хто просто шукає правду про події в Маріуполі.
Приємно бачити, що ця історія не залишає нас байдужими. Це означає, що пам'ять про пережите житиме, що вона резонує в серцях людей і має значення.
Дякую вам за розуміння.
Книга доступна за посиланням: Маріуполь. Як ми виживали
Як ви думаєте, чому важливо зберегти такі спогади для майбутніх поколінь?
Олександр Зоря-Заря
214
відслідковують
Інші блоги
Сьогодні о 18-00 глави 32-33 Хоругви Землі Хоругва знову за спиною сотника Чуба. Попереду — шлях до старої вежі, крізь соляні поля, руїни й небезпеки поверхні. Позаду залишається колонія, де Верба, Назар і Тихограй
Коли мисливець нарешті загнав свою здобич… Бойовий крейсер «Чорна Зірка» перетворився на справжнє пекло. Плазма, вибухи, понівечені коридори та армія повсталих мерців — Вівісектор не залишає піратам
Поки в «Порталі у Гріх» ми з вами і нашою читачкою насолоджувалися квітами, десь там поза кадром з розуму сходили двоє ревнивців. – Знайшлася! Вейн прокричав це так гучно і з надривом, що мені аж вуха заклало.
Любі читачі! Літературний флешмоб "Гарбузових історій" добіг кінця, але теплий осінній настрій залишається з нами надовго. Хто хоче трохи продовжити осінню казку, обов'язково зазирність в гості до авторок
Схрещую пальці на удачу, щоб дописати цю книгу. Перша ейфорія пройшла і тепер настали "трудові будні", хоча саме під час написання цієї сцени, я вловила трішки натхнення. Як це відбувається у вас? Лише сама вичитка
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаве питання задаєте. Відразу пригадалося, як у школі вчили банальщині - щоб подібного ніколи не повторилося. Як бачите, дехто погано вчився. Тому своїм внукам я кажу: "Запам'ятайте все, що бачите і чуєте, щоб вам ніколи не здумалося пробачити рашистам те, що сталося. Бо є речі які забувати і пробачати не можна.
А за книгу вашу я рада, ніколи не мала сумніву, що її добре читатимуть.
Пані Єво, ви дуже точно підмітили! Історія нас вчить, але не всі зробили з неї правильні висновки. Саме тому важливо говорити, писати й нагадувати про те, що сталося, щоб у майбутніх поколінь не було ілюзій щодо "забути й пробачити". Дякую вам за підтримку книги, для мене важливо знати, що вона має відгуки в серцях небайдужих людей!
Дякую за Вашу працю ❤️❤️❤️
Олеся Глазунова, Пані Олесю, щиро дякую вам за теплі слова й підтримку! ❤️ Це дуже важливо для мене!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати