Уривок з книги

Аріна примружилась й поглянула на сову. Вона впізнала її з перших миттєвостей, як тільки птах з’явився в кімнаті. 

Дівчина була впевнена, що це саме та сова, яку вона бачила перед аварією. З усього, що вона вже встигла зрозуміти про цей дивний світ, було очевидно: Аура — незвичайний птах і, безсумнівно, якось пов’язана з тим, чому вона опинилася тут. 

Аріна посміхнулася, відламала шматочок булочки й поклала його на тумбочку біля ліжка. 

— Ти ж знаєш, що я не твоя господиня Айрін? — звернулася вона до птахи як омога найдоброзичливіше. 

Аура вуркнула, підозріло подивилася на частування й, злетівши з ліжка на тумбочку, спихнула шматок булочки на підлогу. Потім схилила голову набік і уважно подивилася на дівчину, ніби даючи зрозуміти, що вона чекає на щось краще. 

"Ну ти й перебірлива хитрунка. Хоча, сови ж хижаки," — подумала Аріна, взяла з таці шматочок шинки й обережно поклала на край тумбочки. 

— Ось тобі гідне частування. Ти ж знаєш, як я сюди потрапила? Це ти зробила? Може, допоможеш мені повернутися назад? — з надією запитала дівчина. 

Заплющивши очі, вона потерла скроні.
"Я, мабуть, справді збожеволіла, якщо розмовляю з птахами. Чим вона мені допоможе? Мишу спіймає?" — подумала Аріна й мимоволі усміхнулася. 

Сова, яка весь цей час з недовірою дивилася на шматок шинки, немов прочитала її думки. Аура обурено скрикнула, спритно підчепила кігтем шматок шинки й підкинула його в повітря. Той зробив кілька обертів і, елегантно пролетівши над ліжком, із ляпком вдарив Аріну по щоці. 

Зойкнувши від несподіванки, дівчина схопила найближчу подушку й кинулася до сови. 

— Ах ти ж капосна істота! — вигукнула вона й жбурнула подушкою в птаху. 

Але Аура спритно ухилилася, насмішкувато вуркнула й, розправивши крила, вилетіла у відкрите вікно.