На Букнеті  багато книжок про стосунки з великою різницею у віці. І щоразу це викликає купу емоцій: хтось одразу засуджує, хтось вважає це нормальним. Я і сама іноді задумуюсь, чи завжди тут все так однозначно, як здається на перший погляд.

Наприклад, у моїй родині є чудовий приклад: мій дядько у 20 років одружився з жінкою, якій було 30. На той момент це здавалося дивним: молодий хлопець і жінка, яка вже трохи пожила. Але знаєте що? Вони разом уже понад 40 років! І досі закохані, підтримують одне одного в усьому. Їхня історія показує, що різниця у віці зовсім не головне. Все вирішують почуття, взаєморозуміння і готовність працювати над стосунками.

Цікаво, що саме різниця у віці стала однією з головних перепон у стосунках героїв моєї нової книги. Вона впливає на їхню комунікацію, довіру, навіть на те, як вони бачать своє майбутнє. І хоч їх притягує одне до одного, різниця в життєвому досвіді та очікуваннях постійно створює конфлікти. Їм доведеться пройти чималий шлях, щоб зрозуміти, чи дійсно вони зможуть бути разом, чи ця різниця стане нездоланною перешкодою.

Я вірю, що немає одного правильного рецепта. Іноді різниця у віці — це просто цифра, а іноді — реальна перепона. Але, на мій погляд, у стосунках головне — це рівність, повага і те, щоб обидва хотіли одного і того ж.

А ви як думаєте? Чи важливий для вас вік у стосунках? І як би ви поставилися до подібної історії в реальному житті чи книзі? Діліться думками, дуже цікаво! ?

До речі, на роздуми мене надихнула Устина Цаль, творчість якої я щиро люблю. Читаю її книги і вам раджу.