Його кохана тут, перед ним на колінах, не знаючи, що він тут замість священника… Вона ніколи йому не пробачить. Пролунали її перші слова:
– Отче, я прийшла з тягарем на серці… Мої дні сповнені тривог, а ночі безсонні. Я боюся, що мої гріхи заступають мої прохання?
– Анно, кохана! Я також… – князь різко встав і рвучко відчинив дверцята сповідальні. Повільно, мов у сні, княгиня підвела голову… і завмерла, широко розплющивши очі. Та враз закліпала, немовби намагаючись переконатися, що він реальний. В його очах сповнених і туги, й жаги, читався біль: «Пробач мені!» А погляд був пронизливий, як лезо кинджала. Скільки часу минуло. Стільки розлуки, й та її заборона. І ось він тут.
В очах Анни бриніла тривога, радість, безнадія та відчай… блищали сльози…
– Ти… – слова застрягли у горлі.
– Пробач, – прошепотів Кевін. – Я не міг більше чекати.
Княгиня на мить заплющила очі, щоб приховати зрадливі сльози. Вона так старанно переконувала себе, що правильно зробила, заборонивши йому з’являтися. І це вихід. Що так буде правильно в їх ситуації…
Анна знала причину. Кевін не знав. Але тепер, коли він стояв перед нею, вона боялася своїх бажань та думок: «Лиш одну мить, лише один дотик, один поцілунок йому дозволю…»

 

https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791

https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309