Чому нам буває страшно? Де корінь цього “зла”?

Чому нам буває страшно? Де корінь цього “зла”? Та чи завжди страх - це зло?

Сьогодні поговоримо про страхи, їх походження та причину. А ввечері отримаєте нову главу про нове знайомство княгині Анни з нічною гостею Клер. Хто така Клариса і яку роль в житті Анни вона відіграє, упускаю - все ввечері. Але те, що вона з'явилася невипадково, ви здогадались. Анна постійно живе спогадами, моментами краденим щастям... А тепер її обсіли страхи. Хто читав, той знає причину її переживань. А чи думали ви звідки наші страхи? Звідки взагалі береться це зло? І чи зло? Точніше, чи завжди зло? Подумайте і поділіться думками! ???❤️❤️❤️А звідки беруться страхи - ті, що руйнують нас? Відповідь однозначна, науково доведена - з дитинства!!! Побороти їх непросто, але можливо, точно знаю! Але треба попрацювати наодинці з собою, повернувшись в дитинство... Тоді ви станете впевненішими та сміливими - виважено, а не імпульсивно моментами. Способи, я певна, ви знайдете. Насправді він один - встановити причину й відпустити. Методик багато. А в середньовіччі була своя... Гарного дня! І любіть себе найперше!!! ???❤️❤️❤️Та багато читайте! Це важливо!!! Пам'ятайте прописну істину: «Зустрічають по одежі, а проводжають по розуму!»???❤️❤️❤️

 

Його кохана тут, перед ним на колінах, не знаючи, що він тут замість священника… Вона ніколи йому не пробачить. Пролунали її перші слова:
– Отче, я прийшла з тягарем на серці… Мої дні сповнені тривог, а ночі безсонні. Я боюся, що мої гріхи заступають мої прохання?
– Анно, кохана! Я також… – князь різко встав і рвучко відчинив дверцята сповідальні. Повільно, мов у сні, княгиня підвела голову… і завмерла, широко розплющивши очі. Та враз закліпала, немовби намагаючись переконатися, що він реальний. В його очах сповнених і туги, й жаги, читався біль: «Пробач мені!» А погляд був пронизливий, як лезо кинджала. Скільки часу минуло. Стільки розлуки, й та її заборона. І ось він тут.
В очах Анни бриніла тривога, радість, безнадія та відчай… блищали сльози…
– Ти… – слова застрягли у горлі.
– Пробач, – прошепотів Кевін. – Я не міг більше чекати.
Княгиня на мить заплющила очі, щоб приховати зрадливі сльози. Вона так старанно переконувала себе, що правильно зробила, заборонивши йому з’являтися. І це вихід. Що так буде правильно в їх ситуації…
Анна знала причину. Кевін не знав. Але тепер, коли він стояв перед нею, вона боялася своїх бажань та думок: «Лиш одну мить, лише один дотик, один поцілунок йому дозволю…»

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яніна Бех
09.02.2025, 17:12:17

Ні, страх не завжди є злом. Він може бути захисним механізмом, що допоможе уникати небезпеки, приймати обережні рішення та виживати.

Марса Чаунік
19.02.2025, 15:38:41

Яніна Бех, Дякую за думку, погоджуюсь!

avatar
Болеслав Боні
12.02.2025, 15:34:57

Головне розібратися зі своїми страхами: причина - наслідок)

Марса Чаунік
19.02.2025, 15:38:13

Болеслав Боні, Так, причинно-наслідковий зв'язок важливий.

Інші блоги
Як ми бачимо чоловіків.?
Після вчорашнього блогу одного автора і запеклої дискусії під ним я задумалася: а як ми всі сприймаємо чоловіків? Чому у багатьох ще досі уявлення — вибачте — безпомічного, вічно п’яного мужлана? Я не сперечаюсь,
Знижка на Хочу Розлучення!
Останні години ЗНИЖКИ! Анотація до книги "Хочу розлучення" Я хочу розлучення, чуєш? РОЗ-ЛУ-ЧЕН-НЯ! Мені набридли ці гойдалки — або облиш мене, або будь нарешті моїм чоловіком, у повному значенні цього слова! Я
Оновлення новинки♥️♥️♥️
— Я б воліла, щоб ви називали мене Єва, - нарешті кажу, зробивши крок уперед. Давид схиляє голову і його губ торкається весела усмішка, наче я сказала щось дуже веселе. — Як скажеш, Єво, - розтягує моє ім'я, смакуючи
Поки що — пауза.
Останнім часом не пишу. І чесно — навіть не тягне. Наче всередині пусто. Все, що відбувається навколо, дуже давить… і замість ідей — просто тиша. Сідаю щось написати — і нічого. Кілька слів і видаляю. Раніше
Моє життя нестерпне!
... або "Тяжка потраплянська доля - частина 2". Або все-таки "втраплянська"? До речі, на іншому ресурсі мені підказали гарне слово - "встряганець". Любий щоденнику! Моє життя нестерпне. Мало того, що я дистрофан
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше