Чому нам буває страшно? Де корінь цього “зла”?

Чому нам буває страшно? Де корінь цього “зла”? Та чи завжди страх - це зло?

Сьогодні поговоримо про страхи, їх походження та причину. А ввечері отримаєте нову главу про нове знайомство княгині Анни з нічною гостею Клер. Хто така Клариса і яку роль в житті Анни вона відіграє, упускаю - все ввечері. Але те, що вона з'явилася невипадково, ви здогадались. Анна постійно живе спогадами, моментами краденим щастям... А тепер її обсіли страхи. Хто читав, той знає причину її переживань. А чи думали ви звідки наші страхи? Звідки взагалі береться це зло? І чи зло? Точніше, чи завжди зло? Подумайте і поділіться думками! ???❤️❤️❤️А звідки беруться страхи - ті, що руйнують нас? Відповідь однозначна, науково доведена - з дитинства!!! Побороти їх непросто, але можливо, точно знаю! Але треба попрацювати наодинці з собою, повернувшись в дитинство... Тоді ви станете впевненішими та сміливими - виважено, а не імпульсивно моментами. Способи, я певна, ви знайдете. Насправді він один - встановити причину й відпустити. Методик багато. А в середньовіччі була своя... Гарного дня! І любіть себе найперше!!! ???❤️❤️❤️Та багато читайте! Це важливо!!! Пам'ятайте прописну істину: «Зустрічають по одежі, а проводжають по розуму!»???❤️❤️❤️

 

Його кохана тут, перед ним на колінах, не знаючи, що він тут замість священника… Вона ніколи йому не пробачить. Пролунали її перші слова:
– Отче, я прийшла з тягарем на серці… Мої дні сповнені тривог, а ночі безсонні. Я боюся, що мої гріхи заступають мої прохання?
– Анно, кохана! Я також… – князь різко встав і рвучко відчинив дверцята сповідальні. Повільно, мов у сні, княгиня підвела голову… і завмерла, широко розплющивши очі. Та враз закліпала, немовби намагаючись переконатися, що він реальний. В його очах сповнених і туги, й жаги, читався біль: «Пробач мені!» А погляд був пронизливий, як лезо кинджала. Скільки часу минуло. Стільки розлуки, й та її заборона. І ось він тут.
В очах Анни бриніла тривога, радість, безнадія та відчай… блищали сльози…
– Ти… – слова застрягли у горлі.
– Пробач, – прошепотів Кевін. – Я не міг більше чекати.
Княгиня на мить заплющила очі, щоб приховати зрадливі сльози. Вона так старанно переконувала себе, що правильно зробила, заборонивши йому з’являтися. І це вихід. Що так буде правильно в їх ситуації…
Анна знала причину. Кевін не знав. Але тепер, коли він стояв перед нею, вона боялася своїх бажань та думок: «Лиш одну мить, лише один дотик, один поцілунок йому дозволю…»

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яніна Бех
09.02.2025, 17:12:17

Ні, страх не завжди є злом. Він може бути захисним механізмом, що допоможе уникати небезпеки, приймати обережні рішення та виживати.

Марса Чаунік
19.02.2025, 15:38:41

Яніна Бех, Дякую за думку, погоджуюсь!

avatar
Болеслав Боні
12.02.2025, 15:34:57

Головне розібратися зі своїми страхами: причина - наслідок)

Марса Чаунік
19.02.2025, 15:38:13

Болеслав Боні, Так, причинно-наслідковий зв'язок важливий.

Інші блоги
Для тих ,хто потребує конструктивної критики.
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Я видалила свою незакінчену книгу "Весна для Віки"
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Допоможіть! Як всталяти ці картинки?
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
Кусочок з нового розділу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше