... або "Тяжка потраплянська доля - частина 2". Або все-таки "втраплянська"? До речі, на іншому ресурсі мені підказали гарне слово - "встряганець".

Любий щоденнику! Моє життя нестерпне.

Мало того, що я дистрофан (і мені за це соромно), то мене ще й змушують цілими днями займатись найбільш ганебною роботою. Прибирати лайно в хліві, поратись коло скотини й прати дідові онучі. І ні, “скотина” – це не про діда, він не заслужив. І навіть не про жителів однієї країни, яку краще не згадувати.

Наче всього перерахованого мало – я ще й мушу носити спідницю.

Батя б’є палюганом по дупенції.

Гаразд, давайте серйозно.

Схоже, я таки потрапив – хоча в даному випадку краще казати “втрапив”. Прямо як у тих книжках, які колись читав, коротаючи час поміж бойовими виїздами. От тільки все виявилось не зовсім так, як у книзі. Точніше – зовсім не так.

Ніхто не поспішає оголошувати мене великим магом, або хоча б якимось Обраним вісімдесят восьмого рівня, і видавати мені зі складу Великий (саме так, з великої літери) Артефакт, яким я точно набамбулю всіх воріженьків та врятую світ. Ну, бо ж без мене ніхто цього зробити не міг, навіть маючи Великий (з великої літери, і ніяк інакше!) Артефакт.

Принцеси теж не поспішають лягати штабелями під ноги. Не те щоб я сильно хотів – зрештою, я більше звик ходити асфальтом. Але… просто факт.

Як з'ясувалось, ШІ не розуміє значення фрази "субтильна тілобудова" хх)) Що ж, можна послатись на те, що ГГ просто порівнює своє тіло з "оригіналом".

І - вибачте за затримку. День ТВО командира розрахунку безпілотних систем починається не з кави, він починається... Що значить "день починається"? Що таке "день"? Просто за вікном посвітлішало, і все продовжується))