“друзі”? Ось, як ти перекрутив. Ну, ок. Я зла.

Привіт, любі Натхненники!!!

З гумором, іронією, пристрастю, людяністю, з випробуваннями та розумінням - ця історія пірне у ваше серце. 

— Я вийшла! Радий?!

   Насупившись, я дивилась в його блакитні очі, які набували таких глибин, що я починала згадувати те, що відбувалось сьогодні в його кабінеті. Ці ідеальні губи з легкою, самовпевненою усмішкою дарували мені сьогодні те, що називається чистим задоволенням. Зніяковівши, я відвела погляд, а потім прослизнула під його рукою і поспішила до виходу.

   — Радий. А знаєш чому радий?

   Я червонію і не збираюсь обертатись, щоб він це бачив, тому просто запитую, йдучи до чорного виходу:

   — І чому ж?

   — Бо ти нарешті увімкнула свою голівоньку. 

   Я розвертаюсь, обурена його словами. Це наче мене тупою обізвати. Дивлюсь в його очі, а цей мудак усміхається з мене. 

   — Ти нахаба! Ти… 

   — На цьому інтелект зробив паузу, — сміється він. — Поспішив я з припущенням…

   — Брутальний бурмило! — тицьнувши його пальцем в біцепс, я зойкнула - бо ледь його не зламала.

   — Пішли вже Зернятко, — він взяв мене за плечі, розвернув і направив до дверей. 

   Що я могла зробити зараз, то це лише глибоко видихнути і промовити.

   — Знаєш, ще не ясно хто попався… — Рендалл мені відчиняє дверцята (як завжди в цьому випадку він джентльмен), і я сідаючи в машину, дивлюсь на нього пильно та з прищуром. — Можливо, це ти будеш їхати в машині зі сталкером. 

   Сідаю, а він в цю саму мить вибухає сміхом. Я вперше почула такий щирий та відкритий сміх з його грудей, і мені стало приємно, що цьому причина - я. Коли він сів поруч та зачинив дверцята, і досі сміючись, ми зустрілись поглядами. Мною пробіг табун мурах і я зніяковіла. Опускаючи погляд на свої руки, які я вклала на коліна, я відчувала важкий погляд Рендалла на собі. 

   — В мене ще не було друзів сталкерів.

   Я хмикнула і підняла на нього очі. Тобто “друзі”... Ось, як ти перекрутив. Ну, ок. Я зараз зла. Дуже-дуже зла. 

   — Друзі?

   Він хитає головою, продовжуючи прикидатись ідіотом. 

   — Добре, що я твій інтелект не піднімала до небес, тож і не розчарувалась.

   — Тобто? — насупився він, заводячи двигун. 

   — Не думала, що після слів: “Це була помилка”, почую ще тупішу версію, що ми друзі. 

   Рендалл стиснув щелепу і крізь зуби запитав:

   — Поцілунок був ідеальним і це дуже м'яко сказано, але і ти, і я знаємо, що нам краще дружити. 

   Все, - я його реально зараз приб’ю.

Уривок з книги “Tattoo кохання та tequila”

та #безкоштовно передмова "Tattoo кохання та coffee "

СТОРІНКА БУКНЕТ  

Саме тут весь візуал на гарячі уривки ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ 

А ще мій ТікТок

Мирного неба!!! Героям Слава!!!