Коли я спустився з рингу, Власта підбігла до мене:

 — Вітаю! — сказала, дивлячись на мене сяючими очима. — Це було круто! 

Я не очікував такої бурхливої реакції. Їй дійсно сподобалось, вона не прикидалася, і від цього мені ставало якось так добре на душі…

— Дякую. Я бачив тебе. Тільки тому і зібрався після цього удару, — я розкрив поли халату і показав величезний синець на боку. — Тому і накаутував його. 

 — Тобі боляче? — мені здалося, що вона хотіла торкнутися мене, принаймні такий рух зробила, але тут же зупинилася, поглянувши на людей навколо. 

Я взяв її за руку і приклав долоню до кубиків пресу:

— Нічого страшного, бачиш? — а сам сковтнув слину. Я стільки фантазував про її дотики… 

— Треба прикласти щось холодне, — вона облизнула губи. — Це вже все? Ти завершив змагання?

— Так, цей етап за мною, — я дивився на ці губи, не міг відвести погляду. Бляха… Я хочу поцілувати її зараз же…

Це була цитата з розділу, який буде опубліковано о 22.00

"ПЕРЕСЛІДУВАЧ" — найкраща книга з того, що я писав. Характери, емоції, взаємодія, інтрига, тут все є.  Читачі, реально, ви дуже недооцінюєте цю історію, якщо ще не почали її читати =)
ЧИТАЙ КНИГУ ТУТ

дякую за підтримку

Ваш МД