Сьогодні якісь зорі на небі зійшлися, і в мене народився мій перший в житті вірш українською. Іншою мовою вірші пишу з чотирьох років, а українською якось не складалося.

Це для мене справді дуже хвилюючий момент. Потребую вашої думки та оцінки.

Киньте в мене моїми помилками, буду дуже вдячна.

Мало - помалу, маленькими кроками,

Якщо зупинишся - знову спочатку.

Так ти лікуєш мене від самотності,

Так ти привчаєш мене до порядку.

Дивний порядок із натяків, дотиків,

Спільних вечерь та відсутності тиші.

Я придивляюсь до квітів у горщику -

Що з ними буде, коли ти втомишся?

Щітка в стаканчику, чашка з сердечками,

Ти проростаєш в моєму житті.

Я не пручаюсь. Все швидко закінчиться

Завтра. Коли ти захочеш піти.

Запах волосся. Тепло під долонею,

І полуниця посеред зими.

Може дозволити це задоволення -

Звикнути вдвох до займенника МИ?

https://booknet.ua/book/samotnst-b433861