В сьогоднішньому розділі Елліна зіткнулася з доволі незвичними тваринками. Ось як они виглядають.

Глейсер, він же крижаний кіт

Раптом кущ з ягодами заворушився і просто з-під снігу вистрибнуло щось схоже на кошеня. От тільки поверх шерсті воно було вкрите біло-блакитними кристалами криги й світилося яскраво-блакитним сяйвом. Його великі, майже круглі, очі теж були блакитного кольору. Кошеня стиха нявкнуло і подивилося на мене. Погляд у нього був точнісінько як в того кота з мультика! Я не встояла і, присівши навпочіпки, простягла до котика руку.

— Ти хто такий, маленький? — спитала я.

Кошенятко миттю потерлося об мою руку, застрибнуло на неї і почало лащитися, його маленькі лапки торкалися мого обличчя, ніби ніжно погладжували. Незважаючи на те, що котик виглядав як крижана скульптура, лапки в нього були м’якенькими.

— В мене немає чим тебе нагодувати, маленький, — зітхнула я, погладжуючи кошеня. — Та й я не знаю, що ти їси.

Взагалі-то в мене спочатку не планувався цей глейсер, але я просила ChatGPT підкоригувати свою попередню картинку, щоб очі у істоти були як у котика і він мені видав це. Я дуже люблю котиків усяких різних, тому не встояла і додала його до книги. Особливої ролі він у книзі не несе, просто частина місцевої фауни. :)

Кристалозавр

Я вже збиралася підвестися, як з-за ялинки вискочила ще одна істота. Вона виглядала ще більш незвичною ніж крижаний котик. Якщо у котика була шерсть, а кристали були поверх неї, то ця тваринка була повністю вкрита блакитними з бузковим відблиском кристалами, ніби то був їжачок, і теж вся світилася. От тільки тваринка була більш схожа на маленьке, кругленьке цуценя, тільки з товстим хвостом, маленькими крильцями і великими загостреними вухами. Великі сині, з блакитним сяйвом очі тваринки з цікавістю дивилися на мене.

— Який ти дивний! — усміхнулася я і теж простягла до нього руку.

От тільки ця тваринка виявилася не такою ніжною, як котик. Вона примружила очі і, зробивши крок назад, випустила в мене крижані кристали. Від несподіванки я скрикнула і впала спиною в сніг. Поки я підіймалася і обтрушувала з себе сніг, тваринка відбігла на невеличку відстань.

— І що я тобі зробила? — образилася я.

Тваринка підбігла і спробувала знову мене атакувати, але я відскочила, послизнулася і впала обличчям в снігову кучугуру. Вилаявшись, я насилу підвелася і вирішила повернутися в дім.

Ненавиджу зиму!

А от цю тваринку я вже планувала. Взагалі, я просила ChatGPT написати мені на англійській гарний промпт для Leonardo.ai (чатик в мене зі всіма іншими ШІ на моєму боці "воює" :D), а в процесі його редагування він щось зрозумів по-своєму і видав мені картинку сам. Я була у захваті. Такий милий вийшов. У Leonardo.ai по тому ж промпту геть не такий красунчик вийшов, але може і його я десь використаю згодом. 

Цей кристалозаврик хоч і виглядає милим, але вміє атакувати. Чому він напав на Елліну — дізнаєтесь вже в наступному розділі опівночі.

Заходьте почитати "Я (не) люблю зиму" — в мене там буває весело. :)