Рецензія на "Ти мене зрадив" Лади Короп

Дисклеймер

Читання — штука суб’єктивна

Книга «Ти мене зрадив» Лади Короп прочитана мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак.

Жанр: сучасна проза.

Кількість сторінок: 85.

Сюжет без спойлерів

Історія розпочинається з Пролога, де нам, читачам, у всій красі презентується основна проблематика твору — зрада.

Головна героїня Лана дізнається про зраду свого чоловіка, застукавши його в ліжку зі своєю найкращою подругою. А далі традиційно: розлучення та життя на повну котушку. І в результаті героїня «по п’яні» прокидається в ліжку з незнайомцем Глібом, який відразу ж розмежував, що в них суто вільні стосунки. Як потім виявиться, Гліб приховує безліч скелетів у шафі. Чи зможуть вони подолати всі перешкоди, щоб нарешті віднайти своє щастя?

Плюси

✍️Об’єм книги, як бачимо, невеликий, всього-на-всього 85 сторіночок, а також короткі розділи. Роман написаний від першої особи, де основна лінія все ж від Лани, але час від часу наратив змінюватиметься й на Гліба.

✍️Загалом стиль написання легкий, неперенасичений зайвими деталями (хоча, мушу зазначити, подеколи описів і не вистачало).

✍️Доволі динамічний сюжет. Постійно якась двіжуха в стилі сімейної мелодрами чи турецьких серіалів: (Увага! Можливі спойлери!) протягом 85 сторінок героїня встигла дізнатися про зраду (а може, й дві), закохатися, завагітніти, була спроба зґвалтування, було викрадення, «інтриги, скандали, розслідування», на обрії з’явився ще один перспективний чоловік, народження дитини і «жили вони разом та щасливо». Тому зморитися з цією книгою складнувато. Її цілком можна прочитати за один вечір.

Звісно, я, як нудило його-величність-Букнета, зловила своїм прискіпливим оком і ті

речі, над якими варто попрацювати.

Найбанальніше, твір потребує редактури з точки зору граматики. Але на цьому я зациклюватися не буду, бо цікавішим виявилися змістові помилки.

Наприклад:

✍️В Розділі 5 сказано:

«Окрім шампанського ніколи у житті нічого не пила».

Ем, а як же початок книги? В Розділі 1 нам же чітко окреслили, що Лана на вечірці пила міцні алкогольні напої, і саме тому їй складно було пригадати події минулої ночі.

✍️В тому ж Розділі 5 Гліб каже:

«Ти п'яна. Я не скористаюся жінкою у такому становищі».

Ну, наче ти це вже зробив, ні? Чи той випадок на початку книги не рахується?

✍️Гліб сам чітко підкреслив:

«У нас все одно вільні стосунки. Кожен робить що хоче».

Але в той же момент біситься:

«Ти або моя або ні. Я тебе ні з ким ділити не збираюся».

В нього біполярочка чи що?

Взагалі, Гліб як персонаж мені особисто противний,

позаяк маніпулятор він ще той.

І найприкріше, що Лана «просто тане в його руках»,

не помічаючи притім оцих от його маніпуляцій

*закочую очі до стелі*

✍️Імена. У Розділі 3 сина Гліба звали Сашко, а в шостому він став Дімкою. Ну добре, що й надалі він Дімкою і залишився.

Як я розумію, змістові хиби можна пояснити павзою, яка була в процесі письма. Але читач не повинен шукати виправдань, чому тут написано так, а далі — інак. Ми ж все-таки не детективи.

✍️Було б ще добре означити десь країну, в якій відбуваються події. Бо спершу мені здалося, що епіцентр подій — Україна. Але наступні фрази геть збили мене з пантелику:

«За який кошт ти збираєшся підіймати майбутню дитину?»

«Я ж отримаю соціальні виплати. Думаю не маленьку суму».

Ну, або часопростір раптом перейшов у фантастику…

Висновок

Скажу відверто, хоч я й читаю іноді сучасні любовні романи, основна ціль яких все ж особисто для мене розслабитися та приємно скоротити вечір-другий, даний роман в цю категорію не потрапив. І річ не тільки в хибах, означених вище, а в тому, що тенденція, коли хороша дівчинка вибирає «мудака», мені не до душі. Але це лиш моє, суб’єктивне. Зрештою, реальність така, що саме такі романи й «вистрелюють».

P.S. Більше рецензій можна переглянути тут

Читайте хороші книги та бережіть себе

♥♥♥