Мої батьки хочуть, щоб я вийшла заміж за сина їхніх друзів. Після повернення з-за кордону, де навчалася, я ближче знайомлюсь з майбутнім нареченим. Але заборонені почуття до його друга не дають мені спокою...

— Я, до речі, можу покатати, мотик в мене все ще є. Ну, це вже інша модель, але їздити на ньому я полюбляю. До речі, ми з моїм другом інколи і міні-перегони містом влаштовуємо.
Цієї миті ми почули дзвінок домофону.
— Певно, це він. Ходімо відчинимо.
— Ходімо, — погодилась я і пішла за ним до дверей.
Коли Ян відчинив, і його друг увійшов до передпокою, я приготувалася привітатись із ним, і раптом слова застрягли в моєму горлі. Я його впізнала і, судячи з його виразу обличчя, він мене теж упізнав…

Продовження - щодня о 19.00!