Додано
04.02.25 18:29:40
Марную час чи просто насолоджуюся моментом?
Любі мої читачі та гості сторінки! Цікавить, що думаєте ви з цього приводу… Марную час чи просто насолоджуюся моментом? Де межа між лінощами й заслуженим відпочинком? Чи справді кожна хвилина має бути продуктивною, чи інколи варто дозволити собі просто БУТИ — без планів, без гонитви, без мети? Як думаєте? А я все ще стою навпроти вікна з філіжанкою кави. Сніг розтанув, але так мерзлякувато і сиро... Бррр! ХОЛОДНО! СОНЕЧКО, де ти? Чи просто взяло паузу й насолоджуєшся моментом, аби все своє тепло зберегти до літа???
❤️❤️❤️

Часто чую від своїх подруг зауваження: «Ти створюєш нереально крутих хлопців що в текстах, що в картинках. Так і закохатися можна!» Любі мої! А хто вам забороняє? Вони всі ваші, поки читаєте книгу! Хм... 
Я їх так бачу! А ось і наш новий бомбезний, харизматичний князь-вигнанець Кевін-Лукас Ольборзький... Хто він і чому має подвійне ім'я? І в чому його провина? Ким він є для княгині Анни Ольборзької? А ким стане? Цікаво? Всі відповіді в романах «Спадкоємець» та «Гра не за правилами». А що це він забув в конфесіоналі у княжій каплиці? Сама не знаю!
Дочекайтеся вечора! Відповідь буде на Букнет. А поки насолоджуйтесь вже доступними главами.





https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405
https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791
https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309
Марса Чаунік
1060
відслідковують
Інші блоги
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Починаю публікувати найдраматичніші глави всього сюжету твору.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ іноді хочу відчути себе тюленем, той що лежить на брилі, та чухає пузико. Але життя, воно таке стрімке: хвилина, година, рік, а встигнути хочеться багато.
Міріада Фаєр, Тішить одне: що у нас є багато втілень. Віднедавна я, затятий матеріаліст-прагматик, в це вірю.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати