ЦИТАТА 1

— От коза! — я аж вигукнув ці слова. Телефон мало не полетів в підлогу, так сильно я розізлився.

Але все ж в останню мить не став цього робити. Незручно буде без телефону. І раптом вона знову подзвонить….

Вона страшенно бісила мене. Занадто сильно задерла носа просто тому що старша… Дурепа!

Тільки зараз, краплю заспокоївшись, я помітив, що Каріна вражено дивиться на мене. Я розбудив її цим вигуком про "козу"… Точно розбудив.

— Пробач, розбудив? — запитав врешті-решт.

Вона була така спокуслива в цій рожевій піжамці… Але шкіра була інакша, не така, як у Власти. Що за нафіг?.... Яка нафіг шкіра?

 — Це ти мене козою назвав? — вона ущипнула мене за бік.  — Ану вибачайся!

ЦИТАТА 2

— Так, я все зроблю, — відповів я їй. — Пришліть мені скрін, я все визначу. Мені самому цікава ваша справа, — чомусь коли говорив ці слова, серце трохи прискорило ритм. Мені мала бути цікава ця справа через її чоловіка, в тому була мета, але зараз, коли чув її голос… Бляха, що, нафіг, зі мною відбувається? Може, треба дійсно переспати з нею, щоб це пройшло?…

Коли ми обговорюємо ще пару деталей і дзвінок завершується, я одразу скачую фотку.

— Ти можеш хоч, поки ми разом, не говорити про роботу? — запитала Карина з погано замаскованим роздратуванням. 

— Це важлива для мене справа, я ж тобі пояснював, — я зітхнув. — Я хочу повернути свій спадок, хіба це не правильно?

— Цікаво, як ти його повернеш, — вона скривила губи. — І взагалі, може, я ревную… Та жінка симпатична?

Бляха… Симпатична? Вона реально це питає? Зовні я ніби тримався незворушно, але все ж, коли думав про Власту, не міг не визнати, що вона добіса гаряча…

ЦИТАТА 3

— Я обовʼязково дізнаюсь правду, — сказав Леон рішуче. — Все ж, не забувай, він тебе таки обманював з місцем поїздки. Шосте чуття каже мені, що тут все не так просто, — він сковтнув слину. — До речі, Власто, я…

Саме цієї миті на мій телефон прийшло повідомлення. Я відкрила його, і побачила, що мені пише секретарка мого чоловіка, Олена. 

"Тобі б вже час залишити Зена в спокої. Зі мною йому набагато краще." 

І прикріпила фото, де він застібає їй взуття. Буквально, сидить у неї в ногах, було в цьому щось таке неприємне, що в мене одразу на очі навернулися сльози. Я не могла нічого сказати, лише тремтячою рукою простягнула телефон Леону. 

— Може, це не те що ти думаєш, — несподівано сказав він. Звучав його голос не надто впевнено.

 — А що ще це може бути? — сердито спитала я. — Я вже не така молода, вам, чоловікам, завжди подобаються гарненькі юні дівчата! От чому він весь час втікає від мене у ті відрядження! Я просто йому набридла!

Я хотіла ще щось сказати, якраз набрала повітря, як раптом Леон подався вперед, до мене і зімʼяв мої губи своїми. Це не був мʼякий невинний поцілунок, скоріше, якийсь відчайдушний і навіть трохи наполегливий.

Я розгубилась, зовсім не очікувала такого від нього. Але з хвилюванням зрозуміла, що цей поцілунок був мені приємним. Я навіть подумала, якщо Зен зраджує мене, то чому б і мені не відплатити йому чимось подібним? Правда, одразу злякалася цієї думки і прогнала її. 

ЦИТАТА 4

— Дивний спосіб мене заспокоїти, — сказала я, відчуваючи, що червонію. Мені було соромно дивитися на нього, соромно, що він може зрозуміти, що мені сподобався цей поцілунок…

— Чоловікам не так вже й завжди подобаються тільки якісь німфетки, — відповів Леон трохи схвильованим голосом. Вперше я почула в його голосі цю схвильованість, зазвичай він був абсолютно спокійним.

— Мені не важливо, хто подобається іншим чоловікам, я переживаю через Зена… — зітхнула я. 

— Ти прямо дійсно так закохана в нього, — хмикнув він. Це вже не звучало схвильовано. 

ЧИТАЙ КНИГУ ТУТ