Ви вже читали новий розділ "Я (не) люблю зиму"? Час познайомитися з нашою героїнею. Що з нею сталося і чому їй знадобилася цілителька, і де вона опинилася — все це ви можете дізнатися в новому розділі. 

Я аж заклякла, не розуміючи, що ця жінка говорить.   

— Ви сказали… магія? — обережно перепитала я. 

— Авжеж, — спокійно відповіла жінка, ніби говорила про щось зовсім буденне. — Звичайна лікувальна магія. Тобі вже повинно стати краще від неї. 

Я ошелешено подивилася на неї, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Магія? Крижаний ліс? Я пролежала без тями п’ять днів? 

— Я… — промовила нарешті, але слова ніяк не хотіли складатися в речення. — Я… Це сон, так? Чи, може, галюцинації? Чи я померла? 

Стара доброзичливо усміхнулася, поклавши теплу руку на мою. 

— Не хвилюйся, люба. Скоро тобі стане краще. Ти жива, Ліаріель милувала тебе. Краще скажи, як тебе звати? 

Я спробувала зібрати свої думки до купи, адже все, що відбувалося, не вкладалося в моїй голові. Але жінка чекала відповіді, тому я сказала:

— Елліна. 

Жінка подивилася на мене з легкою ноткою подиву в своїх блакитних очах. 

— Елліна… Я таке ім’я чую вперше. Воно хоч і зі звичним закінченням, але я такого не зустрічала раніше.

— А вас як звати? — спитала я, намагаючись відволіктись від бентежних думок. 

— Вейліра Танарі, — відповіла вона з теплою усмішкою. — Я цілителька тут.

А от з головним героєм ви познайомитеся вже в наступному розділі, який вийде опівночі. 

Більше ілюстрацій до книги на моєму телеграм-каналі і в інстаграмі.