Лякати тим, що підеш, можна лише поки не підеш

БОНУС ДО РІЗДВА Уже бачили оновлення? Там все таке цікаве - і про те, що Надя відчула до Олега, і про ключ, і про те, хто виграв,  а хто програв - і чому ) Заходьте на оновлення, початок історії тут: https://booknet.ua/reader/bonus-do-rzdva-b432304?c=4683594

Я завжди думала, що кохання, то як з Денисом – кожну мить драма, все на розрив душі від страху втратити його.  

А коли Денис і справді пішов, мій відчай мало не штовхнув мене на щось непоправне.  Зате потім настало таке полегшення. Я знову належу сама собі, а  не смикаюся, як маріонетка в руках ляльковода. 

Тому що лякати тим, що підеш, можна лише до того моменту, як не виконаєш погрозу. 

А потім уже лякати нічим. І жертва ляльковода робить фейспалм й тільки головою хитає зачудовано. І  не може зрозуміти, як попалася на таку просту дурилку, на морквину перед мордою осляти. Тепер тільки відчуває, що то було не кохання, а нашийник з шипами. Він впивався в горло при найменшій спробі поворухнутись без дозволу. І ота вдячність до того, хто не смикав, поки не ворушишся, хто міг би й придушити, а не додушив – то ж стокгольмський синдром.

До чого тут ключ, чому вона програла і звідки у Наді такі думки? Насправді дівчина, що відрізнила залежність від справжньої закоханості уже точно щось виграла. 

А про ключ завтра дізнаємося. Це й справді важливо ❄️☕️❤️☺️

Гарного вечора з цікавою історією)