Продовжую знайомити Вас ближче із головними героями книги " Після заходу сонця" ✨❤️

 «Його любили так само сильно, як і боялися.»

Грей Семт — чоловік, якого важко не помітити. Високий, майже метр дев’яносто, із широкими плечима та спортивною статурою, він завжди створював враження людини, яка контролює ситуацію ще до того, як щось встигає статися. Темно-каштанове волосся трохи спадає на лоб недбалою чолкою, а глибокі зелені очі нагадують тихий ліс перед бурею — спокійний лише на перший погляд.

Його риси обличчя красиві, але по-чоловічому гострі: чітка щелепа, важкий погляд і майже постійна серйозність, яку рідко вдавалося зламати комусь, окрім Амелії. На спині — татуювання зі змістом, про який він ніколи не говорить уголос. Частина минулого, що досі живе під шкірою.

Для інших Грей — холодний бізнесмен, чоловік, через якого в кімнаті стихають голоси. Він грубий у словах, різкий у рішеннях і не звик показувати слабкість. Його бояться конкуренти, поважають знайомі й ненавидять ті, хто одного разу перейшов йому дорогу.

Але поруч із Амелією Вінчест він ставав зовсім іншим.

Тихішим. Теплішим. Майже домашнім.

Саме їй діставалися його рідкісні усмішки, ніжні дотики й погляд, у якому зникав увесь холод. З нею він дозволяв собі бути не тим чоловіком, якого знає світ, а тим, ким, можливо, хотів бути завжди.

Грей кохав її до одержимості.

Ревнощі змушували його втрачати контроль, а страх залишитися самому поступово перетворював любов на щось небезпечне. Він міг розбити чужі кулаки об стіну за один лише погляд у її бік, але мав принцип, який ніколи не порушував:

Він ніколи не підніме руку на Амелію.

Його найбільша проблема — не жорстокість.

А лють, яку він не навчився стримувати.

І минуле, що повільно наздоганяє його тепер.

У день весілля Грей стояв біля вівтаря у темному класичному костюмі, дивлячись на дівчину, яку кохав більше за власне життя. У його очах уже було розуміння, що щось не так. Розчарування. Біль. Але не ненависть. 

Ніби навіть у той момент він був готовий відпустити її…

якщо це зробить її щасливою.

«Ти стала моїм домом, Амеліє.

А тепер я навіть не знаю, куди мені повертатися.»