Віїліна. Візуалізація

Ось така вона летюча діва — гарна і мстива, як справжня ельфійка, з книги Її темний світлий ельф

— Будеш його шукати?

— Його? — перепитала дівчина, округливши очі так, наче поняття не мала, про кого говориться. — Шитке? — вгадала вона і голосно пирхнула. — Ще чого не вистачало. Нехай я потім буду сюрпризом. Приємним.

І хихикнула.

— Нам гаплик, — повторився Алав і навіть подумав про те, щоб зупинитися. Але клятий характер і дар. Чомусь з них було дуже цікаво що саме принесло білявку в цю школу.

Ні, що насамперед Алав чудово розумів років з дванадцяти. Бідна дівчина, котрій не пощастило народитися з даром крилатої стихійниці, на подив оточуючих взяла і знайшла собі майстра, котрого їй хотілося захищати і оберігати. Спочатку це оточуючим здалося навіть чимось веселим. Дівчинці тоді ледь сім років виповнилося. Шитке було чотирнадцять. Діти ж.

Потім діти підросли трішки і майстер став заглядатися на дівчат, а стихійниця його ревнувати. І навіть тоді ще ніхто нічого не зрозумів. Бо що може розуміти дівчинка в десять-дванадцять років, правильно?

А в п’ятнадцять вона взяла і зізналася йому в коханні.

А той бовдур взяв і сказав щось на кшталт: підрости спочатку, а потім приходь і я подивлюся чи варта ти уваги. І його щастя, що та дівчинка нічого не унаслідувала від темних, котрі серед її предків теж були. Бо йому вистачило і гніву світлої магії, замішаної на вітрі крилатих. Він за якихось півроку встиг і всередині дерева посидіти, і на вершечках всіх довколишніх скель побувати, і на піратському кораблі в трюмі незнамо як опинився. А скільки разів йому доводилося випливати з моря в шторм, він і сам рахувати перестав.

Дівчинка образилася. Так, як ображаються світлі ельфійки, на віки і щоб образник про це не забув не приведіть боги. І мстилася як крилаті, не жаліючи сил і фантазії.

Якщо картинки пропадуть, шукайте їх тут фейсбук

Або тут телеграм