Це кінець, але не їхній))
Вітання))
Після фіналу книги "Бути другом" мені дійсно напрошуються такі слова --- це кінець, але не їхній, себто не кінець героїв...хоча він їх таки не раз підстерігав)) І чесно було трохи сумно, що це все, але зараз я вже цьому рада) Адже, цих варто відпустити й придумати когось нового для моєї "катівні"... Ну це жартую))
До речі, існує така класна штука як гасло книги чи фільму, отож гаслом книги "Бути другом" я б взяла цей віршик:
“Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15:13)
Або ж ще можна згадати слова Арістотеля: Друг - це одна душа, яка живе в двох тілах.
А це Степан дивиться на своє минуле і на вас теперішніх) і ось, що він хоче сказати:
"Не бійся бути другом, чоловіком, батьком, бійся ними не бути"
А це Артур і це до речі у нас візуал до епілогу книги) Як бачите, в самому кінці книги з'являється ще один герой. Це собачка Рокі, який він же він бешкетник цей Рокі, хі-хі))
Ну, а Артур ось, що хоче сказати: "Одна Віра врятувала моє серце, інша віра - життя. Тому завжди вір і люби."
А Діна, яка часто уособлювала в собі дві квітки еустому та гірський едельвейс, хоче сказати:
"Кохання - це як букет з різних квітів. Сьогодні ти відчуваєш себе еустомою і огонута ніжністю, але завтра може налетіти вітер і ти маєш бути міцною як едельвейс, або ж взагалі витримати пустелю свого життя як кактус. Але ти все ще квітка, яка любить сонце..."
І Віра, героїня, що ніколи не здавалася)
"Я любила їх більше ніж себе...і можливо я не жила через це, але жили вони"
Отож, щиро дякую всім, хто читав книгу і підтримував її героїв коментарями. Ви були для них хорошими друзями)) хі-хі, як і для автора.
Поки, я ще не написала нової книги, але вона обов'язково буде) А поки можете почитати щось з цього:
"Кара зміїного княжича" тут про одного змія, на долю якого звалися одна кара) Видає вона поки що як головний біль, але може останній зміниться сердечним? Хто ж знає)
"Морок в її світлі" навіть в найсвітліших людей є темні сторони. І ми їх не хочемо відпускати, бо любимо їх)...то ж зробити? Потонути серед темряви...ні, осяяти її своїм світлом.)
"Будь мені тайною" у людей є різні таємниці. Але найсокровеніші ті, що походять із серця)
"Коли сонце не зійде" настане не просто темрява...настане кінець. Тому єдиний шанс врятувати себе та інших, зупинити той кінець, а для цього треба стати на початок нелегкого шляху.
"Спокута на сліпій горі" інколи буває так, що хтось виявляється не тим за кого себе видає. Але що ж зробити якщо ти вже закохався в нього?) Доводиться прийняти або його правду або його брехню, або і те і інше)
"Зваблива ненависть" чи можна палко покохати того, кого колись палко ненавидів? Хто руйнував твоє життя...чи зможе він відбудувати тепер щось з тих руїн?
Гарного вечора) Дякую, що прочитали цей блог) заходьте читати епілог книги і до зустрічі у нових книгах)) Ну а бажаю бути для вас гарним автором, хі-хі, бо ви гарні читачі.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю з завершенням))
Наталка Черешня, Дякую)
Ох, я вже написала відгук:)))) Історія дуже захопила:) Такі в героїв були випробування тяжкі, але добре, що вони змогли зберегти і дружбу, і кохання :))) Чекаю нову історію:)
Катерина Федоровська, Дякую, Катю за твою постійну підтримку! ♥️
Чудова історія,дуже гарні вислови.Дякую! Невтомної Музи Вам та легкого пера!
Інна Турянська, ( ˘ ³˘)♥
Ахах, яка оптимістична назва блогу, кохана)))❤️
Але чудово, що таки вони всі живі, здорові та щасливі)) Це для тебе, вважаю рекорд, лишити всіх цілими))) Дякую, Іннусь, за захопливу та повчальну історію! Відправляємо хлопців з їхніми дівчатами в вільне плавання та чекаємо новинку від тебе))
І дякую за згадочку❤️
Юлія Міхаліна, Так-так)) нема вже ні африки, ні Африканських умов)) тож хай радіють з того, що є.
Цьом тобі)
Ой, як добре. що цей кінець - не кінець героїв!))) Бо я за них добряче переймалась, особливо за одного, бо якось авторка скоса на нього поглядала часом, але його відвоювали!)))) Дякую, Інночко за таку чудову історію, й за героїв, яких хочеться рятувати від злої сюжетної долі!)))) Натхнення тобі, сонечко, на купу нових захопливих історій! Дякую за згадку, люба!!! Й за таку класну добірку!!!
Інна Турянська, ❤️❤️❤️
Дякую, що лишила усіх жити.
Друзі бувають ближчими та ріднішими за найближчими родичів.
Іннусю, бажаю тобі гарних друзів!!! І чекаю про грибочки )))
Інна Турянська, ❤️❤️❤️
Як добре, що не кінець героям, а історія, мега класна і весела)) Дякую, за згадку, моєї новиночки, а слова просто (вогник), до речі запрошую тебе до неї)), а я пішла читати епілог))
Вікторія Вецька, Дякую, Вікусю)) що підтримувала мене та їх))
І дякую за запрошення)
Це вже фінал? Ооох, хоч і знала, що це вже так скоро, але не віриться аж)) Як же ж без Степанчика та Артурчика)) І без блохастика, звісно))))) Блохастик мій улюблений персонаж тут ахах) Але ще почитаю, що ж там за Рокі такий)) А ще цікаво, чи це випадково, чи символічно, що в Степана кіт, а в Артура песик? Бо вони часом теж, як кіт із собакою були))))) Але насправді вже звикла до всіх героїв і полюбила їх)) Дякую, Інночко, за них, таких живих, самобутніх, особливих, сильних і дружніх ❤️ І за згадочку дякую ❤️ Біжу читати епілог:)
Марина Тітова, Самій не вірить, але це він)
Ахах...По ходу, єдиний чия доля стала ще важщою це Блохастик))))
Ну а Артур і Степан так і гаркалися, і муркалися часом)) так і є)
І тобі дякую за те, що підтримувала їх весь цей час, як і мене ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати